Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow реч-ріве arrow РИЛЬСЬКИЙ
   

РИЛЬСЬКИЙ

Максим Тадейович [7 (19).ІІІ 1895, Київ — 24.VІІ 1964, там же] —укр. рад. поет і громадський діяч, академік АН СРСР (з 1958) і АН УРСР (з 1943). Член КПРС з 1943. Син Т. Р. Рильського. Учився в Київ. ун-ті (1915—18). З 1919 до 1929 вчителював. З 1929 перейшов на літ. роботу. Перший вірш надрукував 1907. У 1910 вийшла зб. поезій "На білих островах". Книга "Під осінніми зорями" (1918) та ідилія "На узліссі" (1917, окреме вид. 1918) засвідчили зростання худож. майстерності Р. Водночас відчувалася відірваність його від революц. сучасності. Вже в цих книгах виявилися властиві Р. людяність, поетизація праці, життєлюбство, нахил до реалістично виразного малюнка. У 20-і рр. Р. належав до літ. угруповання "неокласиків", позиція якого в цілому характеризувалась естетською відстороненістю від революц. сучасності. І хоч Р. у творчості йшов шляхом все більшого зближення з життям народу, з ідеями Жовтня, однак у зб. "Синя далечінь" (1922) ще помітні заглиблення в світ книжних образів, культ мистецтва як джерело самодостатньої естетичної насолоди. Та вже в ряді творів, що ввійшли до зб. "Тринадцята весна" (написана 1922—24, вид. 1926) і особливо "Крізь бурю й сніг" (1925) з'являються виразні ознаки ідейної співзвучності з радянською дійсністю. В ліриці Р., що припадає на 2-у

пол. 20-х рр. (збірки "Де сходяться дороги", "Гомін і відгомін", обидві — 1929), поважне місце посідають роздуми про життя і мистецтво, людину і суспільство, людину і природу. У поемі "Сашко" (1928) Р. вперше звертається до образу революц. пролетаря. В роки першої п'ятирічки Р. активно включається в боротьбу за побудову соціалізму. В "Декларації обов'язків поета і громадянина" проголошує партійність і народність вищою заповіддю творчості. У зб. "Знак терезів" (1932) Р. виступає як співець будівничої праці рад. народу. У віршованій повісті "Марина" (1933) прагне показати фальш ідеалізації старовини, викриває ліберальне народолюбство і звеличує силу духу жінки-кріпачки. Протягом передвоєнних років вийшли збірки Р. "Київ" (1935), "Літо" (1936), "Україна" (1938), "Збір винограду" (1940). Провідною в цих книгах є тема рад. патріотизму і дружби народів. У роки Великої Вітчизн. війни став широко відомим вірш Р. "Слово про рідну матір" (1942). Створений поетом високохудожній образ Радянської України закликав на битву, вселяв непохитну віру в перемогу.

Ідея дружби народів з особливою силою виявилась у вірші "Москва" (1941). Патріотизм, нерозривна злитість рад. людини з багатонац. соціалістичною Вітчизною, народом визначають зміст поеми "Жага", присвяченої 25-річчю Рад. України (1942). Мемуарний характер має поема "Мандрівка в молодість" (1942—44). В перше післявоєнне десятиріччя Р. виступив з книгами віршів "Чаша дружби" (1946), "Вірність" (1947), "Мости" (1948), "Братерство" (1950), "Наша сила" (1952), "Сад над морем" (1955) та ін., в яких відбито і великі соціально-політ. події, і особисті переживання поета, і роздуми на філос.-естетичні теми. Провідні мотиви цих книг — братерство народів, боротьба за мир. Поеми "Слово про тугу і щастя" (1947), "Весняні води"(1948), "Молодість" (1950) здебільшого фрагментарні, майже безсюжетні, але цікаві різноманітним життєвим матеріалом, поданим у ліричному переломленні. Гуманістичною повнотою чуттів, душевною молодістю відзначається зб. "Троянди й виноград" (1957), у якій поет стверджує єдність прекрасного і корисного, "практичного" і "духовного" в нашій дійсності. У зб. "Далекі небосхили" (1959) з великою силою звучать ідеї пролет. інтернаціоналізму. Збірки "Голосіївська осінь" (1959), "Зграя веселиків" (1960), "В затінку жайворонка" (1961). "Зимові записи" (1964) — визначні зразки соціалістичної лірики, яка по-новому, в дусі активного гуманізму осмислює т. з. вічні теми. Поезія Р.— видатне явище не тільки в укр. рад. л-рі, але й у всій поезії соціалістичного реалізму, в світовій поезії. Вона являє собою живий міст між класичною дорево-люц. і рад. л-рою; вироблені в худож. школі О. Пушкіна, Т. Шевченка, А. Міцкевича принципи простоти, гармонійності мислі і чуття Р. з успіхом застосував до нової тематики, стверджуючи силу реалістичних традицій. Р.— видатний майстер худож. перекладу. Серед його праць — переклади творів О. Пушкіна ("Євгеній Онєгін", "Мідний вершник", лірика), О. Грибоєдова, М. Лєрмонтова, М. Некрасова, М. Гоголя, рад. поетів — рос., білорус, вірм., груз., євр.; Р. належать переклади багатьох творів А. Міцкевича, Ю. Словацького та ін. Р.— перекладач франц. поезії і драматургії (Вольтер, Н. Буало, Ж. Расін, П. Корнель, В. Гюго). Спільно з П. Карманським переклав "Божественну комедію" ("Пекло") Данте. Серед наук. праць Р.— розвідки про Т. Шевченка, О. Пушкіна, А. Міцкевича, Ю. Словацького та ін., укр. поезію, теорію худож. перекладу, актуальні проблеми вивчення нар. творчості, про театр, музику, кіно.

Був головою СП України (1943— 46). Директор Ін-ту мистецтвознавства, фольклору та етнографії (1944—64). Депутат Верховної Ради СРСР 2—6-го скликань. Держ. премія СРСР, 1943, 1950; Ленінська премія, 1960. Нагороджений З орденами Леніна, ін. орденами, медалями. В будинку, де жив і працював поет, 1968 відкрито Рильського М. Т. чузей. Ім'ям Р. названо Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Іл. див. на окремому аркуші с. 448—449.

Тв.: Твори, т. 1—10. К., 1960—62; Рос. перекл.— Сочинения, т. 1—4. М.. 1962—63: О поэзии. М., 1974.

Літ.: Крижанівський С. А. Максим Рильський. К., 1960; Малишко А. С. Слово про поета. К., 1960; Бисикало С. Максим Рильський. К-, 1962; Білецький О. І. Творчість Максима Рильського. В кн.: Білецький О. І. Зібрання праць, т. 3. К., 1966; Новиченко Л. М. Поетичний світ Максима Рильського. К., 1980; Скокан К. Є. М. Т Рильський. Бібліографічний покажчик. К. 1970.

Л. М. Новиченко.

Рильський - leksika.com.uaРильський - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази