(від грец. — рух і — розглядаю), приймальна телевізійна трубка — пристрій, що перетворює електричний сигнал на світловий; електронно-променева трубка, яка відтворює телевізійне зображення. К. для одержання чорно-білого зображення (мал.) — скляна колба з електронним прожектором (випроміню вачем потоку електронів), передня стінка якої (екран) покрита шаром люмінофору білого світіння. Під дією потоку електронів (електронного променя), що змінюється залежно від передаваного електр. сигналу (див. Передавальна телевізійна трубка), люмінофор починає світитись, а електронний промінь, який відхиляється магн. системою, зді йснює телевізійну розгортку, відтворюючи на екрані телевізійне зображення. Щоб підсилити світіння і контрастність зображення, а також захистити люмінофор від руйнування потоком негативних іонів, внутр. поверхню колби вкривають тонкою (0,5—1,0 мкм) алюмінієвою плівкою. В К., що відтворює кольорове зображення,— три електронні прожектори, а екран вкритий люмінофором, який світиться червоним, зеленим і синім кольорами (див. Кольорове телебетення). Для одержання телевізійного зображення на великому екрані (3— 4 м2) використовують проекційні К. з високою яскравістю світіння. В СРСР виготовляють К. для відтворення чорно-білого зображення з розмірами екрана по діагоналі 3, 6, 11, 16, 23 (у переносних телевізорів), 35, 43, 47, 59, 61, 65 і 67 см, для відтворення кольорового зображення — 25, 40, 59 та 61 см. В УРСР К. випускає львівське виробниче об'єднання "Кінескоп".
Г. Ф. Семенов.
