- найвища наукова установа СРСР, членами якої є найвидатніші вчені країни. Академія наук засн. 28.1 (8.II) 1724 в Петербурзі, відкриття відбулося наприкінці 1725. Спочатку мала назву Академія наук і мистецтв, з 1803 - Імператорська АН, з 1836 - Імператорська Санкт-Петербурзька АН, з лютого 1917 - Російська АН, з 1925 - АН СРСР. З 1934 Президія та багато наук. установ АН містяться в Москві. В складі академії (1976) - 241 академік, 437 членів-кореспондентів та 57 іноземних членів академії. Президентами АН СРСР у рад. час були академіки О. П. Карпінський (1917-36), В. Л. Комаров (1936-45), С. І. Вавилов (1945-51), О. M. Несмеянов (1951-61), M. В. Келдиш (1961-75). З 1975 президент АН СРСР - А. П. Александров. Найвищим органом АН є Загальні збори, в період між сесіями Загальних зборів - Президія, яку обирають Загальні збори кожні 4 роки. АН має в своєму складі відділення - наук. і наук.-орг. центри, що об'єднують членів АН за відповідними галузями і напрямами наук. Діяльністю відділень і наук. установ керують 4 секції Президії AH СРСР (складаються з 16 відділень; 1972): секція фіз.-тех. і матем. наук (відділення: математики; заг. фізики та астрономії; ядерної фізики; фіз.-тех. проблем енергетики; механіки і процесів керування); секція хім.-технологічних і біол. наук (відділення: заг. і тех. хімії; фізико-хімії та технології неорганічних матеріалів; біохімії, біофізики та хімії фізіологічно активних сполук; фізіології; заг. біології); секція наук про Землю (відділення: геології, геофізики та геохімії; океанології, фізики атмосфери та географії); секція сусп. наук (відділення: історії; філософії та права; економіки; л-ри й мови). АН СРСР здійснює заг. наук. керівництво дослідженнями з найважливіших проблем природничих і сусп. наук у країні, що проводяться в АН союзних республік. При Президії АН СРСР є Рада по координації наук. діяльності АН союзних республік. До складу АН входять Уральський і Далекосхідний наукові центри АH СРСР і філіали АН СРСР: Башкирський, Дагестанський, Карельський, Кольський ім. С. М. Кірова, Комі і Казанський. У 1957 організовано Сибірське відділення АН СРСР, до якого пізніше ввійшли філіали: Бурятський, Східносибірський і Якутський. У 1975 в АН налічувалось бл. 250 наук. установ (у т. ч. бл. 50 у Сибірському відділенні). В установах АН СРСР (1975) працювало понад 160 тис. чол., у т.ч. понад 40 тис. наук. співробітників. Наук. установи АН мають аспірантуру. За видатні наук. праці й відкриття АН присуджує золоті медалі і премії імені визначних учених. Найвища нагорода АН СРСР - медаль ім. М. В. Ломоносова. Членами АН у 19 - на поч. 20 ст. були видатні вчені: математики П. Л. Чебишов, О. М. Ляпунов, А. А. Марков, В. А. Стеклов; астрономи В. Я. Струве, Ф. О. Бредихін; фізики В. В. Петров, Е. X. Ленц, Б. С. Якобі, Б. Б. Го-ліцин; хіміки М. М. Зінін, О. М. Бутлеров, М. С. Курнаков; біологи А. М. Бекетов, К. М. Бер,О.О.Ковалевський; фізіолог І. П. Павлов; мінералог В. І. Вернадський (1919-21 - перший президент АН УРСР); історики С. М. Соловйов, В. Й. Ключевський та ін. АН обирала і обирає іноземних учених своїми почесними членами і членами-кореспондентами. В різний час в АН було обрано К.-Ф Гаусса, Й-В. Гете, А.-М. Ампера, Ч.-Р. Дарвіна, Г.-Л.-Ф. Гельмгольца, Л. Пастера, Е. Резерфорда, М. Борна, А. Ейнштейна, Д. Франка, Т.-Х. Моргана, Н. Бора та ін. Протягом усієї історії АН у її роботі брали активну участь укр. вчені. До революції тут працювали М. В. Остроградський, В. Я. Буняковський, В. С. Іконников та ін. За рад. часу академіками було обрано фізіолога О. О. Богомольця, лікаря М. Д. Стражеска, хіміка Л. В. Писаржевського, біохіміка О. В. Палладіна, мікробіолога Д. К. Заболотного, математиків М. М. Боголюбова, М. М. Крилова і М. О. Лаврентьєва, літературознавця О. І. Білецького, письменників М. Т. Рильського, О. Є. Корнійчука; членами-кореспондентами АН СРСР - хіміків А. В. Думанського, С.М. Реформатського, П. П. Будинкова, О. І. Бродського; мовознавця Л. А. Булахов-ського та багатьох ін. На Україні працюють (1976) академіки АН СРСР - президент АН УРСР учений у галузі електрозварювання та металургії Б. Є. Патон, математики В. М. Глушков і О. В. Погорєлов, мовознавець І. К. Білодід, фізіолог П. Г. Костюк.
АН СРСР підтримує широкі міжнар. наук. контакти. Масштабні зв'язки встановилися з академіями наук ін. соціалістичних країн. Спільні зусилля вчених спрямовані на розв'язання проблем у магістральних напрямах природни-чо-тех. і сусп. наук, прискорення наступального ходу будівництва соціалізму і комунізму. Вагомим внеском у справу наук. співдружності стала перша зустріч президентів академій наук соціалістичних країн у Москві (лютий 1977). АН СРСР широко співробітничає з ученими й наук. установами багатьох д-в світу в розв'язанні проблем, які стоять перед всім людством: енергетики, сировини, охорони природного середовища, раціонального використання ресурсів Світового океану, боротьби з небезпечними хворобами. Виходячи з накреслень партії, АН СРСР здійснює широку програму фундаментальних досліджень, тісно пов язану з вимогами практики, наук.-тех. прогресу, з формуванням марксистсько-ленінського світогляду, управлінням нар. г-вом і д-вою, розв'язанням істор. завдання - органічно з'єднати досягнення наук.-тех. революції з перевагами соціалістичної системи. Академія видає 138 журналів, з них загальноакадемічні "Вестник АН СССР" (з 1931), "Доклады АН СССР" (з 1933), "Известия АН СССР" (з 1925) у 20 серіях, "Природа" (з 1912), "Космические исследования" (з 1963). В 1969 АН СРСР нагороджено орденом Леніна. В жовтні 1975 у зв'язку з 250-річчям їй вручено другий орден Леніна. ЦК КПРС, Верховна Рада СРСР і Рада Міністрів СРСР у привітанні АН СРСР, ученим, усім працівникам рад. науки на честь ювілею відзначили, що народ пишається своєю академією, високо оцінює її роль у розвитку рад. науки та її участь у житті країни.
Літ.: Брежнєв Л. І. Гордість вітчизняної науки. К., 1975: История Академии наук СССР, т. 1-2. M.Л.,1958-64; Комков Г. Д., Левшин Б. В., Семенов Л. К. Академия наук СССР. Краткий исторический очерк. М., 1974.
