— емпіричний ступінь пізнання, основу якого становить безпосереднє чуттєве відображення об'єкта. "Від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики — такий є діалектичний шлях пізнання істини, пізнання об'єктивної реальності" (Ленін В. І. Повне зібр. тв., т. 29, с. 142). Всяке індивідуальне С. опосередковане суспільно й історично, і тому воно включає не лише елементи безпосередньої чуттєвості, а й умоглядні уявлення, попередня доведеність яких робить їх самоочевидними для наступних суб'єктів. Отже, С. є одночасно і початком конкретного пізнавального акту, і синтезом попередніх актів, внаслідок чого воно стає формою цілісного осягнення предмета. На відміну від домарксист. матеріалізму, який вважав С. пасивним процесом сприйняття світу, марксизм довів, що пізнання — не пасивне С, а активна діяльність, пов'язана з перетворенням світу (див. Пізнання теорія).
|
