(від фото... і хімія) — розділ фізичної хімії, в якому вивчаються хімічні реакції за участю молекул, що під діянням світла перебувають у стані електронного збудження. Ф. тісно пов'язана з оптикою. У 1818 прибалтійський учений К. Гротгус (1785— 1822) встановив, що світло, поглинуте молекулою, може зумовити хім. реакцію (закон Гротгуса). Згідно закону фотохім. еквівалентності, відкритого 1912—13 А. Ейнштейном, кожний поглинутий квант світлової енергії зумовлює одну елементарну реакцію, яка може полягати у хім. перетворенні молекул речовини або в їхньому фіз. збудженні і випромінюванні поглинутої енергії (або перетворенні цієї енергії на теплову). Найважливішою характеристикою фотохімічних реакцій є квантовий вихід, що дорівнює відношенню кількості молекул, які вступили у фотохім. реакцію, до кількості поглинутих квантів світла. Квантові виходи, менші за одиницю, є характерними для реакцій, що відбуваються з втратою енергії збудженими молекулами при зіткненні або внаслідок випромінювання, більші за одиницю — для ланцюгових реакцій. Поглинання світла супроводиться істотними деформаціями електронної структури молекули. При цьому полегшуються процеси перенесення електронів (див. Переносу явище), а також може відбуватися іонізація (див. Фотоіонізація) та дисоціація молекул. Ф. відіграє суттєву роль у багатьох практично важливих процесах: при фотосинтезі, фотолізі, фотополімеризації та у процесах, які зумовлюють фотохімічний запис інформації, органічний фотохімічний синтез та ін.
Літ.: Теренин А. Н. Фотоника молекул красителей и родственных органических соединений. Л., 1967; Крюков А. И., Шерстюк В. П., Дилунг И. И. Фотоперенос электрона и его прикладные аспекты. К., 1982.
Й. Й. Ділунг.
