Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow рен-рос arrow РОДЗИНКО
   

РОДЗИНКО

Михайло Володимирович [9(21). III 1859, с. Попасне, тепер Новомосковського р-ну Дніпропетровської обл. — 24.1 1924, с. Беодра, Сербія; похований у Белграді] — держ. і політ, діяч. Походив з укр. козац.-старшин.

роду. Закін. 1877 Пажеський корпус (Петербург). У 1877—82 служив у кавалергард, полку. В 1883-85 був почес. мировим суддею, а в 1886—91 — пов. маршалком дворянства у Новомоск. повіті Катериносл. губернії. Потім переселився до Новгор. губ., де служив пов. і губ. земським гласним. Протягом 1901 — 06 Р. — голова Катеринославської губ. земської управи. У 1905 став одним із засновників партії «Союз 17 жовтня», утворив у Катеринославі її осередок, обирався членом ЦК партії і делегатом усіх парт, з'їздів. Виступав за встановлення у Росії

Родзинко Михайло Володимирович - leksika.com.ua

конст. ладу, дотримання законності й розвиток місц. самоврядування. 1906 обраний від катериносл. земства членом Держ. ради. 31.X (13.XI) 1907 склав свої повноваження у зв'язку з обранням до III Держ. думи. Підтримував реформіст, політику П. А. Столипіна. 22.III (4.ІУ) 1911 обраний головою III Держ. думи, а 15(28).XI 1912 — IV Держ. думи.

Під час Лют. революції 1917 Р. виступав за збереження монархії, наполягав на утворенні уряду, відповідального перед Держ. думою, а 27.11 (12.III) очолив Тимчас. комітет Держ. думи, від імені якого дав наказ військам Петрогр. гарнізону про дотримання дисципліни і звернувся до нас. країни із закликом до спокою. Брав участь у переговорах Тимчас. к-ту з виконкомом Петрогр. ради про склад Тимчас. уряду та в переговорах із царем Миколою II про зречення від престолу. Влітку 1917 разом з О. І. Гучковим заснував Ліберально-респ. партію. Після Жовт. революції 1917 Р. перебрався на Дон і приєднався до «білого руху», намагався відродити IV Держ. думу. 1918 відійшов від політ, діяльності, 1920 емігрував до Королівства сербів, хорватів та словенців. Автор праць: «Державна дума і Лютнева 1917 р. революція» (1919), «1914-1917» (1923), «Крах Імперії (Записки голови Російської Державної думи)» (1926), «За лаштунками царської влади» (1926).

Літ.: Струве П. М. В. Родзянко. «Русская мысль», 1923, № 11-12; Милюков П. Н. Воспоминания, т. 1-2. М., 1990.

В. I. Головченко.