- міжнар.-правовий документ, прийнятий 26. IX 1986 спец, сесією Ген. конференції Міжнародного агентства по атомній енергії (МАГАТЕ) у м. Відні (Австрія). Станом на 2000 учасниками Конвенції є 84 д-ви, в т. ч. Україна (ратифікувала 30.ХІІ 1986). Складається з преамбули та 17 статей.
Конвенція застосовується у разі будь-якої аварії, пов'язаної з експлуатацією ядер, установки або ін. ядер, діяльністю держави-учасниці чи осіб або юрид. суб'єктів під її юрисдикцією чи контролем, внаслідок якої відбувається або може відбутися викид радіоакт. речовин і яка призвела або може призвести до міжнар. транскордон. викиду, що з огляду на радіац. безпеку могло б мати значення для ін. д-ви (ст. 1). За Конвенцією, держава-учасниця, на території якої сталася ядерна аварія, негайно оповіщає про неї МАГАТЕ, а також (безпосередньо або через МАГАТЕ) ті д-ви, які зазнали або можуть зазнати радіац. впливу, вказуючи характер аварії, час, коли вона сталася, та її точне місце. Кожна держава-учасниця повідомляє МАГАТЕ, ін. держави-учасниці про свої компетентні органи, відповідальні за ліквідацію наслідків аварії, оповіщення та інформацію, яка стосується аварії (ст. 7).
Конвенція регулює порядок вирішення спорів між державами-учасницями або між державою-учасницею і МАГАТЕ щодо тлумачення або застосування Конвенції. Для врегулювання спору сторони проводять взаємні консультації або застосовують ін. мирні способи врегулювання спору. Якщо спір не може бути врегульований протягом року з моменту надходження клопотання про проведення консультацій, то на пропозицію будь-якої сторони, що бере участь у спорі, він передається до арбітражу або Міжнародного суду ООН. При підписанні (ратифікації, прийнятті, схваленні) Конвенції або приєднанні до неї д-ва може заявити, що юна не вважає себе зв'язаною однією чи обома зазначеними процедурами врегулювання спору (ст. 11).
Ю. М. Крупка.
