Володимир Антонович [30.1(11.ІІ) 1854, Москва - 1920] - рос. і укр. правознавець, доктор права і професор з 1900. Закін. 1874 юрид. ф-т Моск. ун-ту і був залишений на каф. держ. права, з якої потім перейшов на каф. міжнар. права. З 1878 працював у Моск. гол. архіві МЗС Росії.
Одночасно був співробітником відділів зовн. політики у газ. «Російський кур'єр», «Земство», «Московський телеграф», «Російські відомості». 1883 захистив магіст. дис. З 1885 — приват-доцент каф. міжнар. права Моск. ун-ту. В 1899—1901 працював на каф. міжнар. права Харків, ун-ту (з 1900 — ординар, професор). Упродовж 1901 — 11 був ординар, професором каф. міжнар. права Томського, а в 1911 — 17 — Казан, ун-ту.
Досліджував проблеми міжнар. права та історії дипломатії. Як теоретик дотримувався позитивіст, методу, хоч і не завжди послідовно. Осн. праці: «Туреччина, Росія та Європа з погляду міжнародного права» (1877), «Нариси дипломатичної історії східного питання. Дарданелли, Босфор і Чорне море у XVIII ст.» (1883), «Матеріали до взаємних зносин Росії, Польщі, Молдови, Валахії і Туреччини у ХІУ-ХУ ст.» (1888), «Міжнародні відносини у Володимиро-Московському князівстві у XIV—XV ст.» (1893), «З історії документів Немирівського конгресу» (1894), «Російські консульства за кордоном у XVIII ст.» (1900), «Матеріали до історії Східного питання у 1808-1813 рр.» (1901), «Міжнародне право» (1911).
Літ.: Юрид. ф-т Харьков, ун-та за первые 100 лет его существования (1805-1905). X., 1908; Грабарь В. Э. Мат-лы к истории л-ры междунар. права в России (1647-1917). М., 1958.
К. О. Савчук.
