Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow генес-герма arrow ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА
   

ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА

-комплексна оболонка Землі, яка утворилася внаслідок взаємопроникнення і взаємодії окремих геосфер - літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери. Межі Г. о. не чіткі і проходять там, де зв'язки і взаємодія між найбільшими її складовими частинами слабшають. Верхню межу Г. о. проводять в атмосфері на вис. 25-З0 км над поверхнею Землі (до цієї висоти відчувається тепловий вплив земної поверхні), нижню - в межах земної кори (під материками - бл. 35 км, під океанами - на 5- 10 км нижче від дна океану). Отже, Г. о. досягає 60-70 км. До її складу входять повністю гідросфера і біосфера, більша частина (за вагою) атмосфери і значна частина літосфери.

Г. о. являє собою складну динамічну природну систему, характерними рисами якої є: наявність речовини в усіх агрегатних станах - твердому, рідкому й газоподібному (в окремих геосферах - переважно в якомусь одному); концентрація тепла, що надходить від Сонця; багатство різноманітними видами вільної енергії; наявність живих організмів і людського суспільства. Як особлива матеріальна система Г. о. якісно відрізняється від окремих геосфер. Вона формується під впливом як земних (ендогенних), так і космічних (екзогенних) факторів і характеризується великою інтенсивністю процесів кругообігу речовини і енергії між її складовими частинами (кругообіги тепла, води, твердої речовини, хім. і біохім. процеси), які забезпечують цілісність Г. о.

Географічній оболонці притаманне періодичне повторення в часі деяких явищ і процесів, зумовлене переважно астрономічними (зміни дня і ночі, пір року тощо) та геологічними (напр., цикли складчастості) факторами. Осн. рисами структури Г. о. є ярусність її будови і складна закономірна регіональна диференціація. Ярусна будова характерна для всієї Г. о. в цілому і для більшості її компонентів (стратифікація вод океанів та морів, атмосфери, ярусна будова наземних рослинних угруповань, грунтутощо). Регіональна диференціація Г. о. виявляється у величезній різноманітності її будови на різних ділянках Землі, яка зумовлена, з одного боку, кулястою формою Землі, внаслідок чого сонячне тепло і волога розподіляються по її поверхні зонально (див. Зони фізико-географічні), а, з другого боку, тим, що поверхня Землі неоднорідна і горизонтальна зональність доповнюється висотною поясністю. Все це призводить до величезної різноманітності процесів взаємодії між компонентами Г. о., результатом чого є формування різних природно-територіальних комплексів, зокрема ландшафтів географічних.

Виявом тер. диференціації Г. о. є поділ її на океани і материки; океанів - на моря, затоки тощо; материків - на гірські й рівнинні країни, полярні території, тропічні й помірні пояси, тундрову, лісову, степову та ін. зони тощо. При такій винятковій різноманітності будови Г. о. являє собою цілісну систему, в якій усі ланки тісно пов'язані між собою і зміни хоч би однієї з них зумовлюють більш-менш швидкі, оборотні й необоротні зміни в усій системі. Г. о. є предметом вивчення фізичної географії.

Літ.: Григорьев А. А. Опыт аналитической характеристики состава и строения физико-географической оболочки земного шара. Л. - М., 1937; Вернадский В. И. О геологических оболочках Земли как планеты. "Известия АН СССР. Серия географическая и геофизическая", 1942, № 6; Геренчук К. І. Основні проблеми фізичної географії. К., 1969; Калесник С. В. Общие географические закономерности Земли. М., 1970; Марков К. К. [та ін.]. Введение в физическую географию. М., 1973; Медина В. С. Основи загального землезнавства. К., 1974.

К. I. Геренчук.

 

Схожі за змістом слова та фрази