Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow токс-торс arrow ТОЛСТОЙ
   

ТОЛСТОЙ

Лев Миколайович [28.VІІІ (9.ІХ) 1828, Ясна Поляна, тепер Що кінського р-ну Тул.обл.— 7 (20).XI 1910, ст. Астапово, тепер ст. Лев Толстой Липець. обл.: похований у Ясній Поляні] — рос. письменник. Батько — граф М. I. Толстой, мати — уроджена княжна М. М. Волконська. В 1844— 47 навчався в Казанському ун-ті. У 1851 поїхав на Кавказ у станицю Старогладківську, де служив його старший брат. Тут Т. написав повість "Дитинство" — свій перший друк. твір (опубл. у журн. "Современник", 1852, № 9). Ця повість разом з повістями "Отроцтво" (1852—54) і "Юність" (1855 — 57) мала становити автобіографічний роман "Чотири епохи розвитку", остання частина якого— "Молодість" — так і не була написана. У 1851—53 Т. брав участь у воєнних діях на Кавказі, 1854 переїхав в Дунайську армію. Учасник Кримської війни 1853— 56. Враження від севастопольської облоги Т. відтворив у худож. нарисах "Севастополь у грудні місяці", "Севастополь у травні" і "Севастополь у серпні 1855 року". Армійський побут і епізоди війни дали матеріал для оповідань "Набіг" (1853), "Рубання лісу" (1853— 55). В 1855 Т. прибув до Петербурга, де зблизився з співробітниками "Современника", познайомився з М. Некрасовим, І. Тургенєвим,

І. Гончаровим, М. Чернишевським та ін. Написав оповідання "Ранок поміщика" (1856), "Полікушка" (1861—62), в яких показав суперечності між паном і мужиком. Наприкінці 1856 вийшов у відставку і 1857 зробив першу подорож за кордон. Враження від цієї поїздки відтворив в оповіданні "Люцерн" (1857). Після повернення написав оповідання "Три смерті" (1858), роман "Сімейне щастя" (1858—59). У 1859 Т. організував у Ясній Поляні школу для селянських дітей. У 1863 закінчив повість "Козаки". У 1863—69 працював над романом-епопеєю про Вітчизн. війну 1812 "Війна і мир", в якому показав роль нар. мас як вирішальної сили історії. Розробляючи пед. питання, написав "Азбуку" (1871—72) і "Нову азбуку" (1874— 75). У 1873 почав роботу над романом "Анна Кареніна" (закінч. 1877), в якому порушив соціально-філос. проблеми цілої епохи рос. життя. В кінці 70-х рр. Т. остаточно перейшов на позиції патріархального селянства. У творах "Сповідь" (1879—80), "В чому моя віра?" (1882—84) прийшов до заперечення існуючого соціального ладу, побудованого на хибних основах. Т. все більш негативно ставився до офіційної православної церкви і самодержавного ладу, до нових бурж. відносин. У 80— 90-і рр. написав нар. оповідання ("Свічка", "Два діди" та ін.), повісті "Смерть Івана Ілліча" (1884—86), "Крейцерова соната" (1887—89), комедію "Плоди освіти" (1886—89), драми "Влада темряви" (1886), "Живий труп" (1900). У трактаті "Що таке мистецтво?" (1897—98) виступав за мистецтво загальнозрозуміле, що відповідає потребам народу. У 1891, 1893 і 1898 брав участь у допомозі селянам голодуючих губерній, виступав з закликами і статтями про допомогу голодуючим. В листах до Олександра III і Миколи II протестував проти репресій, сваволі самодержавства. У 90-і рр. Т. працював над романом "Воскресіння" (1889—99), в якому викривав соціальні, політ. і моральні підвалини царської Росії. Різка критика церковних обрядів у цьому романі була однією з причин відлучення 1901 Т. Синодом від православної церкви. В художніх ("Після балу", 1903; "За що?", 1905, та ін.) і публіцистичних творах Т. відгукувався на все те, що хвилювало передове рос. суспільство. У повісті "Хаджі-Мурат" (1896—1904) прославляв мужність боротьби і любов до життя. Жорстока реакція, що настала після революції 1905—07, численні страти, вироки спонукали Т. до написання статті "Не можу мовчати" (1908) — гнівного памфлета, спрямованого проти смертної кари. Останні роки життя провів у Ясній Поляні в безперервних душевних стражданнях. 10 листопада 1910 Т. таємно залишив Ясну Поляну, застудився в дорозі і 20 листопада помер. В. І. Ленін у своєму відгуку на смерть Т. писав, що письменник "зумів поставити в своїх працях стільки великих питань, зумів піднестися до такої художньої сили, що його твори зайняли одне з перших місць у світовій художній літературі" (Повне зібр. тв., т. 20, с. 17). Творчість Т. знаменувала новий етап у розвитку рос. і світового реалізму, перекинула міст між традиціями класичного роману 19 ст. і л-рою 20 ст. Багато творів Т. екранізовано та інсценізовано в СРСР і за кордоном. П'єси Т. ставились і ставляться на сценах рад. театрів, в т. ч. і українських. Про Т. як про великого художника писали Леся Українка, В. Стефаник,

О. Кобилянська, С. Васильченко. І. Франко був одним із активних пропагандистів і дослідників творчості Т. Він сприяв виданню творів Т. на Зх. Україні, опублікував статті "Лев Толстой", "Толстой і земства" та ін.

Т. цікавився життям укр. народу, його культурою. Не раз бував на Україні: в роки юності — в містечку Летичеві, 1879 — у Києві, 1884 — в Чернігівській губ. (в маєтку М. Ге на хуторі Іванівському). В останнє десятиріччя 19 ст. Т. часто жив у Криму. Образи українців виведено в ранніх оповіданнях ("Рубання лісу", "Севастополь у серпні 1855 року" та ін.). В оповіданні "Два діди" Т. правдиво змалював картини нар. побуту укр. села. На основі сюжету укр. легенди "Святий і чорт" написав нар. оповідання "Старий у церкві". Т. виявляв інтерес до Г. Сковороди, до творів Т. Шевченка. Був особисто знайомий з Марком Вовчком (листувався з нею), а також з Д. Яворницьким та ін. Увагу Т. привертало мистецтво М. Заньковецької, І. Тобілевича, М. Кропивницького та ін. За постановою Рад. уряду (1928) видано ювілейне повне зібрання творів Т. у 90 тт. (1928—58). Ім'ям Т. названо школи, клуби, бібліотеки тощо. Ім'я письменника присвоєно станції та селищу Астапово, а також району й районному центру в Калуз. обл. Створено музеї Т. в Ясній Поляні, у Москві, на станції Лев Толстой. Пам'ятники Т. споруджено в Москві (1953, 1972), в Тулі (1973). Іл. див. на окремому аркуші, с. 448— 449.

Тв.: Полное собрание сочинений, т. 1—90. М,—Л., 1928 — 58; Собрание сочинений, т. 1 — 15. М., 1978 — 83 [в 22-х т.]; Укр. перекл.— Твори, т. 1-12. К., 1958-60.

Літ.: В. І. Ленін про Л. М. Толстого. К., 1978; Л. Н. Толстой в русской критике, М., 1978; Литературное наследство, т. 35-38, 69, 75. М., 1939—65; Гусев Н. Н. Лев Николаевич Толстой [кн. 1—4]. М., 1954—70; Яснополянский сборник, в. 1 —13. Тула, 1955—81; Гудзій М. Лев Толстой. К., 1950; Лев Николаевич Толстой. Сборник статей, в. 1—2. М., 1956—59; Л. Н. Толстой в воспоминаниях современников, т. 1—2. М., 1978; Бурсов Б. Лев Толстой. М., 1960; Храпченко М, Б. Лев Толстой как художник. М., 1978; Шкловский В. Б. Лев Толстой. М., 1967; Крутикова Н. Є. Лев Толстой і українська література. К., 1958; Геній краси і правди. Українські радянські письменники про Л. М. Толстого. К., 1978; Лев Толстой у дослідженнях радянських літературознавців. Збірник статей. К., 1978: Міксон О. К. Світове значення творчості Л. М. Толстого. К., 1961: Библиография произведений Л. Н. Толстого. М., 1955; Библиография литературы о Л. Н. Толстом [1917 — 1973, кн. 1—4]. М., 1960—78; Лазеба Є. Л. М. Толстой і Україна. Бібліографічний покажчик. Львів, 1978.

|М. М. Зозуля]

толстой - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази