(від лат. victima — жертва) — підвищена вірогідність за тих чи тих обставин стати жертвою правопорушення. Ці обставини мають різний характер. Це і комплекс рис та якостей жертви, які виявляються у її негат. поведінці, що сприяє скоєнню правопорушення. Це і власне негат. поведінка потерпілого, що спровокувала правопорушення в умовах конкретних місця і часу.
Розрізняють В. «винну» і «невинну». «Винна» В. полягає у негативній з погляду права та моралі поведінці потенц. жертви, що є фактором, який сприяє скоєнню правопорушення. Слід зазначити: до «винної» В. відносять не лише протиправну чи аморальну поведінку особи, а й виявлену нею елементарну життєву необережність, необачність, легковажність, нерозсудливість тощо. «Невинна» В. пов'язана із специфікою труд, чи громад, діяльності конкр. особи (напр., інкасатора, працівника міліції); з психофіз. якостями індивіда (дитина, літня або хвора людина), з важкими соматичними розладами (сліпота, глухота тощо). Див. також Віктимологія.
Літ.: Остроумов С. С Франк Л. В. О виктимологии и виктимности. «Сов. гос-во і право», 1976, № 4.
В. Г. Лихолоб.
