Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow косм-коц arrow КОСМІЧНЕ ПРОМІННЯ
   

КОСМІЧНЕ ПРОМІННЯ

— потік атомних ядер, головним чином протонів, які рухаються в космічному просторі і бомбардують з певною інтенсивністю атмосферу Землі (первинне космічне проміння), а також продукти взаємодії цих ядер з атомами земної атмосфери (вторинне космічне проміння). Енерг. спектр первинного К. п. простягається від сотень МеВ до 10 20 ÷10 21 еВ, проте зі збільшенням енергії Е його інтенсивність l зменшується приблизно за законом 1 ~ E –(1,7 ÷2,2) Склад первинного К. п. з енергією >= 2,5 • 10 9еВ на один нуклон подано в табл. До складу вторинного К.п. входять усі відомі елементарні частинки, більшість яких була відкрита саме в К. п. Велика кількість компонентів вторинного К. п. зумовлена різноманітністю взаємодій первинних та вторинних частинок з атомами атмосфери, а також розпадом нестабільних вторинних частинок (див. також Зливи частинок). Поверхні Землі досягає лише вторинне К. п. Осн. джерелами К. п. вважають вибухи наднових зір, хоч певний внесок у заг. інтенсивність дають і ін. космічні об'єкти, зокрема пульсари. Деяка по рівняно невелика частина К. п., переважно частинок малої енергії (Е < 109 еВ), випромінюється Сонцем (сонячне К. п.). Залишивши джерело, заряджені частинки довго "подорожують" у Галактиці (~108 років), прискорюючись і сповільнюючись у міжзоряних магн. полях, що призводить до ізотропії потоку К. п. Ізотропне галактичне К. п., попадаючи в магнітне поле Землі, відхиляється від поч. напряму поширення (внаслідок дії Лоренца сили), тому інтенсивність і спектр К. п. у навколоземному просторі залежить від місця спостерігання і напряму приходу частинок. Поза земною атмосферою виявлено радіаційні пояси Землі, утворення яких пов'язане з захопленням і утриманням заряджених частинок К. п. магн. полем Землі. Інтенсивність галактич. К. п. в межах Сонячної системи зазнає періодичних змін (варіацій), зумовлених зміною сонячної активності: в період сонячної активності спостерігається мінімум інтенсивності К. п. і навпаки (див. також Сонячний вітер). Під час короткочасних хромосферних спалахів на Сонці потік сонячного К. п. до Землі може в тисячі разів перевищувати його серед. значення. К. п. відкрив 1912 В. Ф. Тесс, значний внесок у його дослідження зробили Р. Міллікен, Д. В. Скобельцын, франц. фізик П. Оже, С. М. Вернов та інші.

Літ.: Гинзбург В. Л., Сыроватский С. И. О происхождении космических лучей. М., 1967; Дорман Л. И. Экспериментальные и теоретические основы астрофизики космических лучей. М., 1975.

І. І. Залюбовський.

Космічне проміння - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази