Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow мінл-міш arrow МІСЯЦЬ
   

МІСЯЦЬ

— єдиний природний супутник Землі, астрономічний знак С. Рухається навколо неї по складній траєкторії, яку наближено вважають еліпсом. Ексцентриситет орбіти дорівнює 0,0549, кут між її площиною і площиною екліптики — 5° 8' 43". Серед. віддаль між Землею і М. 384 401 ± 1 км, сидеричний період обертання (відносно зір) —27,321661 доби, синодичний (період зміни фаз Місяця) —29,530588 доби. Площина місячного екватора утворює з площиною екліптики кут 1° 32' ЗО", з площиною орбіти — кут 6° 41'. Періоди обертання М. навколо осі і навколо Землі збігаються, через що М. повернений до Землі одним боком. Однак внаслідок лібрації Місяця з Землі видно бл. 60% його поверхні. Маса М. дорівнює 7,345 10м г (1/81,301 маси Землі), серед. густина — 3,34 г/см3, прискорення сили тяжіння на поверхні — 162,2 см/с2, друга космічна швидкість — 2,38 км/с. Напруженість магн. поля на поверхні М. не перевищує 5 ∙10 -5 Е. Виявлено магн. аномалії (до 3 ∙ 10 -3 Е) розмірами від десятків до сотень км. Поверхня М. в цілому досить темна — середнє сферичне альбедо дорівнює 0,073. Вона ділиться на світлу ("материки") і темну ("моря"). "Моря", що займають бл. 30% поверхні видимого і 2,5% — зворотного боку, бувають круговими (утворені ударами метеоритів і пізніше залиті темною базальтовою лавою) і неправильними (залиті тією ж лавою низинні ділянки поверхні). У центрах деяких кругових морів виявлено т. з. маскони — локалізовані концентрації маси у вигляді дисків щільніших порід, розташованих на деякій глибині під місячною поверхнею. Крім них, для М. характерні кільцеві гори ("цирки") і кратери (що мають кільцевий вал і гірку в центрі); місячні гірські хребти (часто довжиною в сотні км і висотою 3— 5 км); довгі тріщини і борозни; світлі промені, що тягнуться від деяких великих кратерів на сотні і навіть тисячі км. Перепади висот ~ 10 км. Поверхневий шар М. складається з дрібноуламкового і дрібнодисперсного матеріалу (див. Місячний грунт). Т-ра поверхні на екваторі змінюється протягом місячної доби від +120 до —160° С. Місячні породи, доставлені на Землю, є осн. магматичними породами, що зазнали впливу ударного метаморфізму і космічного проміння. Осн. мінерали — плагіоклази, піроксени, олівін і ільменіт, є домішки кількох десятків ін. мінералів. Місячні породи збагачені тугоплавкими і збіднені леткими елементами. Води немає навіть у складі мінералів. М. практично позбавлений атмосфери (концентрація атомів і іонів біля поверхні 104—105 см-3). М. має оболонкову внутр. будову. Товщина кори анортозитового складу — бл. 60 км, на зворотному боці, можливо,— 100 км. В "морях" кора двошарова — верхні 1—20 км складаються з мор. базальтів. До глибини 800—1000 км — тверда мантія (літосфера), нижче розташована частково розплавлена зона — астеносфера. Можливе існування ядра з заліза або його сульфіду радіусом 200—300 км і т-рою 1000—1600° С. Величина теплового потоку на поверхні — бл. '/з земного. Сейсмографи зареєстрували бл. 8000 місяцетрусів низької інтенсивності і з великою тривалістю сигналу (1—2 год). Кілька сотень їх пов'язані з ударами метеоритів. Виявлено 60 активних осередків припливних місяцетрусів з магнітолою 0,5—1,3 і глиб. 800—1000 км, які розташовані в морях і групуються в 4 глобальні пояси сейсмічності. Поблизу країв цих поясів відмічено 25 тектонічних місяце-трусів з магнітолою 4—5 і глиб. до 300 км. М. досліджували як з Землі (оптичними і радіоастр. методами, а також радіолокацією), так і з космосу, використовуючи космічні апарати ("Зонд", "Луна", "Лунар орбітер", "Рейнджер") і космічні кораблі "Аполлон". Безпосередні дослідження М. дали цінну інформацію про зворотний бік М., про рельєф його поверхні, про магнетизм тощо. Іл. див. на окремому аркуші, с. 432—433.

Літ.: Космохимия Луны и планет. М., 1975; Физика космоса. Маленькая энциклопедия. М.. 1976; Філіпов Є. М. Всесвіт, Земля, життя. К., 1977; Физика и астрономия Луны. Пер. с англ. М., 1973: Луна. Пер. с англ. М., 1975.

М. М. Євсюков.

 

Схожі за змістом слова та фрази