Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow пох-прем arrow ПРАКТИКА
   

ПРАКТИКА

(грец. -діяння, активність) — зумовлена специфікою суспільного буття цілеспрямована, чуттєво-предметна діяльність людей, змістом якої є перетворення природи і суспільства; специфічно людська форма життєдіяльності, спосіб буття людини в світі. Розглядувана як процес олюднення природи, яким опосередковується, регулюється і контролюється, за виразом К. Маркса, обмін речовин між людиною і природою (див. Маркс К. і Енгельс Ф. Твори, т. 23, с. 52, 53), П. виступає як праця. Розглядувана як суспільна діяльність, що виявляється в конкретно-істор. формах, П. виступає як виробництво. Вона соціалізує природу, постійно розширює сферу суспільного буття шляхом підпорядкування йому все нових галузей природного буття, визначає і спрямовує як осн. напрям сусп. розвитку, так і конкретні форми суспільних відносин на окремих його етапах. Розглядувана як діяльність, що штучно відтворює ті або ін. сторони об'єктивного світу з метою наук. дослідження їх, П. виступає як експеримент. Найістотнішими проявами П. є процес спілкування, суспільно-політ. діяльність, класова боротьба, революції соціальні тощо. У філософсько-категоріальному значенні П. треба розглядати не як окремі предметно-чуттєві дії і не в обмежених конкретно-істор. формах, а як сукупну діяльність усіх людей у минулому, сучасному, в комуністичній перспективі. Змістом цієї діяльності є виробництво предметних умов людського буття, сусп. відносин, форм соціальності і соціальних ін-тів, соціально-творчих якостей самої людини. Тим, що сусп. буття є найвищим рівнем в ієрархії якісних форм матеріального світу, а сусп. рух відповідно — найвищою формою руху матерії, зумовлюється універсальний характер П., її здатність до революційно-творчого освоєння і перетворення будь-яких галузей і сторін навколишнього буття. П. є в своїй сутності активно-перетворюючою діяльністю, оскільки, на відміну від поведінки тварин, її здійснення є реалізацією усвідомленої мети, яка визначає спосіб і характер дій людини. Реалізація мети виступає як опредметнення (в речовинах природи, в сусп. відносинах тощо) практичної діяльності. Включення предметних результатів П. в процес наступної діяльності відтворює "згаслу" в них минулу діяльність, знову переводить її в діяльну форму, розпредметнює її (див. Опредметнення і розпредметнення). Відкриття К. Марксом і Ф. Енгельсом діалектики взаємозвя'зку "предметної" і "діяльної" форм П. дало змогу подолати "прірву" між людиною і навколишнім світом, яка неминуче виникала перед споглядальною метафіз. філософією внаслідок нерозуміння нею дійсності як людської чуттєвої діяльності. Споглядальність була гол. хибою всього домарксівського матеріалізму. Тому осн. умовою перебудови матеріалістичної філософії на наук. засадах стало не пояснення, а зміна навколишньої дійсності. Саме це зумовлює провідну роль, що її відіграє П. з погляду марксистсько-ленінської філософії. Вказуючи на П. як на спосіб буття людини, що визначає її сутність як сусп. істоти, основоположники марксизму-ленінізму поклали край ненауковим ("натуралістичним", "атропологічним" та ін.) уявленням про людину. Вони показали, як нар. маси в процесі творення історії виявляються зрештою здатними взяти під овій контроль стихійні суспільні сили і побудувати комуністичне суспільство, що є базою для всебічного і гармонійного розвитку людської особистості. В межах П. як активно творчої діяльності існує, проте, так би мовити, "пристосовницький" рівень,— діяльність, що визначається готовими правилами, рецептами та інструкціями і має на меті не освоєння нових галузей дійсності чи творення їх, а відтворення або повторення того, що вже здійснювалося. Цей рівень П. відіграє важливу роль — за його допомогою здійснюється масове виробн. предметів, що задовольняють матеріальні й духовні потреби людей, зберігається контроль над уже підпорядкованими людині сферами дійсності, але в цілісній структурі П. він підпорядкований революційно-перетворюючій сутності П. Абсолютизація "пристосовницького" рівня П. представниками прагматизму, екзистенціалізму та ін. призводить до суб'єктивно-ідеалістичного спотворення змісту категорії П. Надзвичайно важ ливою є гносеологічна функція П. як основи пізнання і критерію істини. Теор. діяльність, процес пізнання дійсності нерозривно пов'язані з П., бо саме через П. розкриваються об'єктивні закони світу, перевіряється істинність знань. Рівнем розвитку П., тобто ступенем панування людини над світом, визначається обсяг і характер набутих нею знань. Водночас і сама П. (як свідома, цілеспрямована діяльність) завжди грунтується на певних теор. передумовах, знаннях. У єдності П. і теорії здійснюється цілісна предметна діяльність — процес практично-теор. освоєння дійсності людиною.

Літ.: Маркс К. і Енгельс Ф. Твори: т. 3. Маркс К. Тези про Фейербаха; т. 20. Енгельс Ф. Діалектика природи; Ленін В. І. Повне зібрання творів: т. 18. Матеріалізм і емпіріокритицизм: т. 29. Філософські зошити; Практика и познание. М., 1973.

 

Схожі за змістом слова та фрази