— мова, що використовується для описування іншої мови, яка при цьому наз. мовою-об'єктом, або предметною мовою. М.— не формалізована мова, а спеціально організований фрагмент природної мови. Вона повинна бути не бідніша за свою предметну мову, може відрізнятися від неї лише частково. Так, М. для описування будь-якої природної мови, напр., рос., укр., німецької чи ін., включає як складову частину лінгвістичну термінологію, вживану в природній мові. М.— одне з осн. понять сучас. теор. мовознавства й логіки. Використовується при дослідженні природних і штучних мов, які базуються на математичній логіці. Засобами М. формулюється метатеорія, що вивчає структуру, методи й властивості якоїсь ін. теорії (т. з. предметної теорії, яка формулюється предметною мовою).
Літ.: Карри X. Б. Оснований математической логики. М., 1969.
Ф. О. Нікітта.
