Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow соц-спер arrow СПАДКОВІСТЬ
   

СПАДКОВІСТЬ

— здатність живих організмів передавати особинам наступного покоління морфоанатомічні, фізіологічні, біохімічні особливості своєї організації, а також характерні риси становлення цих особливостей у процесі онтогенезу. С. найтісніше пов'язана з спадковою мінливістю, і вони разом забезпечують збереження різноманітності органічного

світу на Землі та його еволюцію. Встановлення закономірностей успадковування окремих ознак Г. Менделем і перевідкриття їх 1900 дало можливість перейти від абстрактних концепцій сутності С. до її експериментального аналізу. З цього часу починається бурхливий розвиток генетики. В експериментах з гібридологічного аналізу було всебічно обгрунтовано принцип дискретної організації С, суть якого зводиться до того, що в С. організму виділяються ознаки (якісні або кількісні) й властивості, формування яких контролюється окремими елементарними факторами — генами, що передаються від покоління до покоління відповідно до Менделя законів. В успадковуванні якісних ознак (напр., забарвлення, кольору очей, групи крові та ін.), за якими відмінності між особинами визначаються одним або кількома генами, та кількісних (напр., маси, плодючості, життєздатності тощо), які є наслідком взаємодії багатьох генів (див. Полімерія) і залежать від умов зовн. середовища, принципової різниці немає. Аналіз спадкової основи кількісних ознак проводять за допомогою генетико-статистичних методів (див. Біометрія), які дають, зокрема, можливість оцінити роль С. й зовн. умов у формуванні відмінностей особин за цими ознаками. Дані гібридологічного аналізу й цитології дозволили Т. Моргану та його учням розробити хромосомну теорію спадковості, яка лягла в основу вчення про хромосоми як матеріальних носіїв генетичної інформації й дала поштовх до становлення молекулярної генетики. Працями з цієї нової галузі генетики були виявлені фізико-хім. механізми самореплікації (див. Реплікація) елементарних одиниць С.— генів і відкриті нові можливості перетворення спадкової структури організмів в інтересах людини (див. Генетична інженерія). З'ясування цитологічної й молекулярної організації генетичного матеріалу показало, що не тільки статеві, а й соматичні клітини мають всю повноту спадкової інформації, яка міститься в осн. в хромосомах їх ядер (т. з. хромосомна, або ядерна, С); що в клітинах різних тканин організму реалізується лише частина С., яка визначає специфіку їхнього функціонування; що принципи "розгортання" спадкового потенціалу, які відбуваються під контролем як зовн., так і внутр., насамперед гормональних, факторів, принципово однакові як при статевому, так і при вегетативному розмноженні. При вегетативному розмноженні, апоміксисі, партеногенезі С. нащадків не відрізняється від С. батьківських форм і порушується тільки у випадку виникнення мутацій. Ця обставина дала можливість почати наук. розробку проблеми одержання клонів у тварин на основі перенесення ядер соматичних клітин у яйцеклітини (з попередньо вилученим або вбитим ядром) й спонукання їх до дальшого розвитку. Розв'язання цієї проблеми дозволить зберегти унікальні генотипи видатних за продуктивними та ін. якостями тварин в ряді наступних поколінь. Крім ядерної С, розрізняють ще позаядерпу, яка залежить від структур цитоплазми, що само відтворюються (див. Спадковість цитоплазматична). Спадкова різноманітність організмів у популяціях пояснюється великою кількістю різних поєднань батьківських генів у генотипі нащадків (див. Добір природний). Закономірності С. мають велике значення в селекції (при виведенні нових сортів рослин і порід тварин), в медицині (для зменшення ймовірності виявлення спадкових хвороб; див. Генетика медична, Медико-генетична консультація) тощо. Літ.: Дубинин Н. П., Глембоцкий Я. Л. Генетика популяций и селекция. М., 1967: Гершензон С. М. Основы современной генетики. К., 1979: Шеппард Ф. М. Естественный отбор и наследственность. Пер. с англ. М., 1970.

В. І. Євсиков.

 

Схожі за змістом слова та фрази