(від антропо.. і лат. centrum - осереддя, центр) - релігійно-ідеалістич-не вчення, за яким людина нібито є центром і кінцевою метою Всесвіту. Різновид телеології. В античній філософії ідеї А. висував Сократ, у 18 ст.- нім. філософ К.-Ф. Вольф. У наш час елементи антропоцентризму взяли на озброєння екзистенціалізм, буржуазна філософська антропологія тощо.
|
