Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow змін-зору arrow ЗООЛОГІЯ
   

ЗООЛОГІЯ

(від грец.— тварина і— вчення) — комплексна біологічна наука, що всебічно досліджує тварин: їхні будову, розмноження, індивідуальний та істор. розвиток, взаємозв'язки з навколишнім середовищем, закономірності геогр. поширення та значення для людини. 3. являє собою цілу систему наук. дисциплін, кожна з яких має своє завдання й свої об'єкти дослідження. Одним із давніх розділів 3. є систематика тварин, на основі якої 3. поділяється на ряд підрозділів і окремих дисциплін: протозоологію — вивчає найпростіших. гельмінтологію — паразитичних червів, карцинологію — ракоподібних, арахнологію — павукоподібних, ентомологію — комах, малакологію — молюсків, іхтіологію — риб, батрахологію — земноводних, герпетологію — плазунів, орнітологію — птахів, мамаліологію — ссавців. Сукупність тварин тієї чи ін. території або акваторії вивчає фауністика. Морфологія тварин вивчає будову, форму тіла тварин і закономірності формоутворення окремих органів у процесі індивідуального та істор. розвитку. Вона включає анатомію, порівняльну анатомію, ембріологію, гістологію, цитологію. Життєві процеси в організмі тварин, зокрема обмін ре човин, досліджує фізіологія тварин, яка пов'язана з біохімією. Умови існування тварин та їхні взаємовідношення з навколишнім середовищем вивчає екологія, поведінку тварин у порівняльному та еволюційному плані — етологія, закономірності поширення їх на земній кулі — зоогеографія, явища мінливості і спадковості у них — генетика тварин. Шляхи еволюції тваринного світу з'ясовує філогенетика, яка безпосередньо пов'язана з палеозоологією — наукою про вимерлих тварин попередніх геол. епох. На основі 3. та ін. природничих наук розвинулись такі комплексні галузі знання, як гідробіологія, паразитологія, епідеміологія, епізоотологія. Ще задовго до початку н. е. було нагромаджено значний емпіричний матеріал у галузі 3. Важливу роль у розвитку зоол. знань відіграли твори Арістотеля (384— 322 до н. е.). Геогр. відкриття 16— 18 ст. розширили знання про тварин, дали могутній поштовх для розвитку 3. Винайдення в 17 ст. мікроскопа дало можливість нідерл. природознавцю А. Левенгуку виявити одноклітинних тварин (найпростіших) і почати мікроскопічні дослідження тваринних організмів. Для розвитку 3. як науки у 18 ст. багато зробив швед. природознавець К. Лінней, який заклав основи сучас. системи тварин, запровадив бінарну номенклатуру. Значний вклад у розвиток 3. у 18—19 ст. внесли франц. вчені Ж. Бюффон. Ж. Кюв'є, Е. Жоффруа Сент-Ілер, Ж.-Б. Ламарк та нім.— Е. Геккель, Ф. Мюллер. Еволюційне вчення Ч. Дарвіна (див. Дарвінізм) поклало початок новій епосі в розвитку 3. Природним результатом перемоги дарвінізму було різке посилення інтересу до з'ясування питань істор. розвитку тварин. Систематичні дослідження в галузі 3. в Росії, зокрема на Україні, розпочато в 2-й пол. 18 ст. (К. Ф. Вольф, П. С. Паллас та ін.). Великий внесок у розвиток 3. в 19 ст. зробили К. М. Бер, К. Ф. Рульє, І. І. Мечников, О. О. Ковалевський, В. О. Ковалевський, М. О. Максимович, К. Ф. Кесслер, О. Д. Нордман, М. В. Бобрецький та ін. За роки Рад. влади важливі зоол. дослідження здійснили О. M. Сєверцов, П. П. Сушкін, Є. H. Павловсь-кий, К. І. Скрябін, В. О. Догель та укр. вчені О. М. Нікольський, І. І. Шмальгаузен, M. М. Воско-бойников, М. Ф. Кащенко, В. О. Караваєв та ін. В галузі с.-г. 3. працювали В. Г. Аверін, О. О. Браунер, В. П. Поспєлов, Є. В. Звірозомб-Зубовський, М. Ф. Іванов та ін. В СРСР провідна роль в н.-д. роботі з 3. належить Зоол. ін-ту, Ін-гу еволюційної морфології та екології тварин, Палеонтологічному ін-ту (всі — АН СРСР); на Україні — Зоології інституту АН УРСР, Гідробіології інституту АН УРСР, Біології південних морів інституту АН УРСР та ін. - 3 1967 в УРСР видається "Вестник зоологии". 3. користується найновішими методами дослідження, загальними для багатьох біол. дисциплін (див. Біологія). Дослідження з 3. мають велике практичне значення для раціонального використання тваринних ресурсів, збільшення продуктивності корисних видів тварин, правильної організації боротьби з шкідливими видами, для успішного розвитку с.-г. виробн., медицини та ветеринарії. Дані 3. використовують в організації рибного г-ва, шовківництва, бджільництва, в збагаченні фауни цінними пром. видами, в підвищенні продуктивності мисливського промислу. Опрацювання теоретичних питань 3. є одним із засобів боротьби за діалектико-матеріалістичне світорозуміння.

Літ.: Плавильщиков H. H. Очерки по истории зоологии. М., 1941; Маркевич О. П. Зоологічні дослідження на Україні за роки Радянської влади. В кн.: Розвиток науки в Українській PCP за 40 років. К., 1957; Лункевич В. В. От Гераклита до Дарвина, т. 1—2. М., 1960; Мазурмович Б. М. Розвиток зоології на Україні. К., 1972; История биологии, т. 1—2. М., 1972 — 75; Кузнецов Б. А., Чернов А. 3. Курс зоологии. М., 1978.

О. П. Маркевич.