— суб'єктивно-ідеалістична концепція, за якою відчуття є лише проявом внутр. властивостей органів чуттів, а не відображенням реального світу. Засновником "Ф." і. був нім. природодослідник Й. П. Мюллер. Термін запровадив Л. Фейєрбах. Прихильники "Ф." і. протиставляли організм зовн. середовищу, розглядаючи останнє як "зовн. пусковий механізм" щодо автономно діючих органів чуттів. "Ф." і. став основою "ієрогліфів теорії". В. І. Ленін у праці "Матеріалізм і емпіріокритицизм" викрив неспроможність "Ф." і. (див. Повне зібр. тв., т. 18, с. 306). Тепер серед бурж. природодослідників поширені близькі до "Ф." і. теорії — холізм, психосоматизм тощо.
|
