(НКВС СРСР) - центр, орган держ. управління у галузі охорони держ. безпеки, громад, порядку і б-би зі злочинністю в СРСР (1934—46). Утв. відповідно до пост. ЦВК СРСР «Про організацію НКВС СРСР» від 10.УІІ 1934 на базі Об'єднаного держ. політ, управління (ОДПУ) СРСР. Здійснював кер. діяльністю НКВС союз, республік, а через них місц. органами внутр. справ — обл. і крайовими управліннями НКВС. Входив до складу РНК СРСР: спочатку як загальносоюз. наркомат, а після прийняття Конституції СРСР (1936) як союзно-республіканський. Власного Положення не мав. Діяльність НКВС СРСР регулювалася парт, і держ. директивами. Функції і структура наркомату неодноразово змінювалися. У серед. 30-х рр. НКВС та його органи на місцях перетворилися на інструмент безпідстав. репресій і порушень законності. Постановою ЦВК СРСР від 10.УІІ 1934 при НКВС СРСР на базі Суд. колегії ОДПУ СРСР було утворено позасуд. орган — Особливу нараду, якій надавалося право застосовувати в адм. порядку практично всі заходи покарання, включаючи розстріл.
Указом Президії ВР СРСР від 3.ІІ 1941 НКВС був розділений на два наркомати: НКВС СРСР і НКДБ СРСР. Але в умовах воєнного часу на підставі указу Президії ВР СРСР від 20.УП 1941 їх знову було об'єднано в один - НКВС СРСР. 14.IV 1943 указом Президії ВР СРСР органи держ. безпеки вийшли із системи НКВС і стали самост. наркоматом - НКДБ СРСР. Після закін. Вел. Вітчизн. війни на НКВС СРСР покладалися такі завдання: б-ба з бандитизмом; охорона держ. кордонів СРСР; б-ба з крим. злочинністю і розкраданням соц. власності; охорона громад, порядку і безпеки гр-н; організація паспорт, системи; забезпечення ізоляції злочинців та їх труд, використання; утримання, охорона і труд, використання військовополонених та інтернованих; охорона залізнич. споруд і особливо важливих пром. підприємств; організація пожеж, безпеки і місц. протиповітр. оборони; б-ба з дит. безпритульністю і бездоглядністю; виконання оборонних, народногосподарських, а також ряду ін. спец, завдань уряду. В системі наркомату на 1.1 1946 налічувалося пона
д 1,5 млн. працівників, з них понад 8,5 тис. — у центр, апараті. У березні 1946 комісаріат перейм, на МВС СРСР. Наркомами внутр. справ СРСР були Г. Г. Ягода, М. І. Єжов, Л. П. Берія та С. Н. Круглов.
Літ.: Власов В. Сов. гос. аппарат. М., 1959; Коржихина Т. П. История гос. учреждений СССР. М., 1986; Некрасов В. Ф. Тринадцать «железных» наркомов. М., 1995; Некрасов В. Ф. [та ін]. Органы и войска МВД России. М., 1996; Лубянка. ВЧК-ОГПУ-НКВД-НКГБ-МГБ-МВД-КГБ. 1917-1960. М., 1997; Петров Н. В., Скор-кин К. В. Кто руководил НКВД. 1934-1941. М., 1999.
В. М. Чисніков.
