Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow інст-іог arrow ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ
   

ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ

заразні хвороби — хвороби людини, гварин, спричинювані вірусами, бактеріями, найпростішими, мікроскопічними грибами тощо. їхньою заг. рисою є здатність поширюватись від організму до організму через збудника. І. х. людини, зокрема проказа, сказ, чума, малярія та ін., відомі з давніх часів. Науково обгрунтоване їх вивчення розпочалося з серед. 19 ст. у зв'язку з досягненнями мікробіології, зокрема бактеріології, та імунології. Ці успіхи пов'язані з іменами франц. вченого Л. Пастера, нім.—Р. Коха та вітчизняних учених (у т. ч. укр.) — І. І. Мечникова, Г. М. Мінха, М. Ф. Гамалії, Д. К. Заболотного, О. М. Безредки та ін. І. х. людини поділяють на: кишкові (дизентерія, сальмонельози, черевний тиф та ін.), дихальних шляхів (грип, скарлатина тощо), кров'яні (висипний тиф, малярія та ін.), зовнішніх покривів (дерматомікози, деякі венеричні хвороби та ін.). І. х. виникають лише при сприйнятливості організму до збудника; їх поширенню сприяють деякі соціальні фактори (війна, голод) тощо. В основі розвитку І. х. лежить складний процес взаємодії збудника і організму, який узагальнюється поняттям патогенез хвороби. І. х. виникає після інкубаційного періоду. Заг. ознаками І. х. є гарячка, запальні ураження окремих органів, порушення діяльності нервової, серцево-судинної та ін. систем, які перш за все є наслідком токсичної дії збудника, а також алергічних реакцій організму (див. Алергія) на нього та на продукти порушеного обміну речовин, що затримуються в значній кількості в організмі хворого. Профілактика: додержання сан.-гіг. вимог, правил особистої гігієни, запобіжні щеплення тощо. Впровадження щеплення в СРСР проти ряду інфекційних хвороб дало змогу знизити захворюваність на них до поодиноких випадків (віспа, сказ, поліомієліт, кір). Лікування: застосування специфічних та симптоматичних засобів (див. також Вірусні хвороби). Збудники І. х. тварин потрапляють в організм через органи дихання, травний тракт, слизові оболонки, шкіру тощо. Контагіозні хвороби передаються при контакті хворих тварин із здоровими. За характером поширення І. х. розрізняють ензоотії, епізоотії і панзоотії. Появі й поширенню І. х. сприяють антисан. умови утримання і годівлі тварин, перевезення їх без вет. огляду, завезення нових тварин без витримування у карантині, несвоєчасне прибирання трупів і проведення профілактич. щеплень у небла-гополучних пунктах. І. х. поділяють на спільні для кількох видів тварин (сибірка, туберкульоз, сказ, ящур та ін.) і хвороби, властиві окремим видам. І. х., якщо не вживати своєчасно запобіжних заходів і не лікувати хворих тварин, швидко поширюються і завдають тваринництву великих збитків. Деякі І. х. передаються людині (сибірка, сап, бруцельоз, туберкульоз, ящур та ін.). І. х. тварин вивчає епізоотологія. Див. також статті про І. х. за назвами хвороб.

Літ.: Громашевский Л. В. Механизмы передачи инфекции. К., 1958; Бароян О. В. Очерки по мировому распространению важнейших заразных болезней человека. М-, 1967; Хвороби сільськогосподарських тварин. К., 1971; Горбань М. І. Епізоотологія з мікробіологією. К., 1978.

А. Ф. Фролов (І. х. у людини).

 

Схожі за змістом слова та фрази