Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow Д-дау arrow ДАРВІНІЗМ
   

ДАРВІНІЗМ

- матеріалістичне вчення про історичний розвиток живої природи Землі, основоположником якого є Ч. Дарвін. Цим ученням було розкрито рушійні сили органічної еволюції, переконливо доведено безпідставність реліг. догматів про створення органічного світу (див. Креаціонізм) та незмінність видів, що його становлять. Основоположники марксистсько-ленінської філософії високо оцінили важливість Д. і вказали на його величезне значення для розвитку природознавства і перемоги діалектико-матеріалістичного світорозуміння. В. І. Ленін підкреслив, що вченням Дарвіна вперше було закладено підвалини наукової біології. (Див. Повне зібр. тв., т. 1, с. 130).

Виникнення Д. було підготовлене соціально-екон. розвитком суспільства та досягненнями природничих наук, зокрема розвитком еволюційних ідей у додарвінів-ський період. Осн. засади Д. викладені Ч. Дарвіном у праці "Походження видів шляхом природного добору, або збереження обраних порід у боротьбі за життя" (1859). В цьому творі насамперед показано, що рослини і тварини безперервно змінюються в зв'язку із зміною умов існування. Узагальнюючи досвід селекції, Дарвін прийшов до висновку, що в процесі формування нових сортів с.-г. рослин і нових порід свійських тварин провідну роль відіграє добір штучний. Дарвін показав, що мінливість властива й усім живим організмам, що живуть у природних умовах, поза впливом людини. Він розрізняв визначену (неспадкову, пристосовну) та невизначену (спадкову) мінливість і прийшов до висновку, що матеріал для еволюційного процесу постачає невизначена мінливість. Спадкові ознаки можуть бути різними не тільки у представників одного виду чи однієї популяції, а й у нащадків однієї батьківської пари. Відмінність спадкових ознак має важливе значення в процесі боротьби за існування, яка, за Дарвіном, полягає в складних, різноманітних взаємодіях живих організмів між собою і з абіотичними факторами, що можуть спричинити їх масову загибель, зниження плодючості чи неможливість залишити потомство. Наслідком боротьби за існування є добір природний, під яким Дарвін розумів "збереження корисних індивідуальних відмін чи змін і знищення шкідливих" (Походження видів. К.- X., 1949, с. 112). Це означає, що дожити до статевої зрілості й залишити потомство можуть лише найбільш пристосовані до даних умов особини. В наступних поколіннях також виживають найпристосованіші особини або ті, які з тих чи ін. причин набувають різних властивостей, живуть у різних ділянках ареалу, що спричинюється до послаблення конкуренції і розходження ознак (дивергенції). Це розходження поступово посилюється і приводить до розщеплення вихідного виду на різновидності, які в результаті тривалого істор. розвитку можуть перетворитися на нові види (див. Видоутворення). З еволюційного вчення Дарвіна випливає важливий висновок про спорідненість (ближчу або дальшу) всіх живих організмів, включаючи людину, яка, щоправда, посідає серед них особливе місце. У творі "Походження людини і статевий добір" (1871) Дарвін науково обгрунтував теорію походження людини від викопних людиноподібних мавп і навів на її підтвердження переконливі докази. Тим самим було підірвано коріння реліг. учень про виникнення життя на Землі, про походження рослин, тварин і людини. Своїми дослідженнями Дарвін остаточно спростував ідею постійності видів, їх одночасного створення. Передові біологи (А. Уоллес, К. А. Тімірязєв, І. В. Мічурін, В. О. і О. О. Ковалевські, І. М. Сєченов, І. П. Пав-лов, Т. Гекслі, Е. Геккель, М. Неймайр та ін.) зрозуміли, що вчення Дарвіна правильно розв'язує проблему істор. розвитку живої природи, і активно захищали Д. від спотворення і фальсифікацій, однією з яких є соціальний дарвінізм.

Наступні відкриття і узагальнення в біології дали змогу поглибити і доповнити Д. Зокрема, багато нового внесено в пізнання законів мінливості, спадковості, явищ природного добору, у вивчення проблеми видоутворення. Досліджуються початкові етапи процесу утворення нових видів, що відбувається всередині популяції (див. Мікроеволюція), спадкова мінливість, зумовлена мутаціями та їх комбінаціями, що виникають в результаті схрещування (див. Популяційна генетика), проблема взаємодії мутаційної та модифікаційної (див. Модифікація в біології) мінливості і т. ін. Величезною заслугою Дарвіна є матеріалістичне розв'язання проблеми органічної доцільності. Він показав, що ця доцільність виникає в результаті дії природного добору і має відносний характер, чим заперечив твердження креаціо-ністів і телеологіє про абсолютну доцільність, "наперед установлену гармонію", про споконвічну "пригнаність" організації живих істот до умов існування. Д. є теоретичною основою дальшого розвитку біології, боротьби з метафізикою, телеологією, фіналізмом (за яким розвиток організмів є здійсненням наперед закладеної в них мети). Як відзначав Ф. Енгельс, Д. відіграв величезну роль у становленні істор. погляду на живу природу і є основою її діалектичного розуміння. Д. має не лише загальнотеоретичне і світоглядне, а й велике практичне значення для розв'язання питань, пов'язаних з перетворенням органічного світу, з оптимізацією впливу людини на природу. Досягнення в галузі Д. широко використовуються в зоотехнічній, агрономічній та мед. практиці. Див. також Еволюційне вчення.

Літ.: Енгельс Ф. Діалектика природи. К., 1977; Дарвин Ч. Сочинения, т. 1-9. М, -Л., 1935-59; Дарвін Ч.- Походження видів. К.-X., 1949; Тімірязєв К. А. Короткий нарис теорії Дарвіна. К. - X., 1949; Шмальгаузен И. И. Проблемы дарвинизма. Л., 1969; Завадский К. М. Развитие эволюционной теории после Дарвина. Л., 1973; Яблоков А. В., Юсуфов А. Г. Эволюционное учение. М., 1976; Завадский К. М., Колчинский Э. И. Эволюция эволюции. Л., 1977; Парамонов А. А. Дарвинизм. М., 1978.

О. П. Маркевич.

 

Схожі за змістом слова та фрази