Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow карг-карт arrow КАРПАТИ УКРАЇНСЬКІ
   

КАРПАТИ УКРАЇНСЬКІ

Карпати Радянські — гори на заході УРСР, частина гірської системи Карпат. Простягаються смугою завдовжки понад 270 км і завширшки 100—110 км з Пн. Зх. на Пд. Сх. у межах Закарп., Львів., Івано-Фр. та Чернів. областей. Пл. понад 24 тис. км3. Являють собою середньовисокі гори з м'якими обрисами й куполоподібними вершинами. Пересічна вис. їх 1000 м, найбільша —2061 м, г. Говерла. К. У. характеризуються зональністю орографічної будови, зумовленою особливостями літологічного складу й тектоніки окремих частин. Вздовж пн.-сх. краю К. У. простягається Передкарпатська височина, вздовж пд.-зх.— Закарпатська низовина, що є частиною Середньодунайської рівнини. Гірська частина К. У. складається з паралельних хребтів, відокремлених річковими долинами та улоговинами. Зовнішню смугу становлять Східні Бескиди, Торгами, а також Покутсько-Буковинські Карпати. У центр. частині простягаються Верховинський Вододільний хребет з низькогірним рельєфом, багатьма перевалами (Верецький перевал, 839 м, Воловецький перевал, 1014 м, Ужоцький перевал, 889 м, та ін.) та низка міжгірних улоговин. Ця низькогірна смуга досить густо заселена і є важливим с.-г. районом К. У. На Пд. від неї підносяться Полонинсько-Чорногорські Карпати, в межах яких виділяють Полонинський хребет, що складається з окремих масивів — полонин (Боржава, Красна полонина, Рівна полонина, Свидовець, Гриняви), та Чорногору з альп. формами рельєфу, в межах останньої — найвища вершина К. У. Березне Ліпшанська долина відокремлює цю смугу від Вулканічних Карпат, що в межах України наз. Вигорлат-Гутинським, або Ужгород-Хустським хр. Цей хребет долинами річок поділений на масиви Вигорлат, Маковиця, Синяк, Верхній Діл, Тупий. На крайньому Пд. К. У. підносяться Рахівський масив та Чивчинські гори.

У геологічній будові К. У. гол. роль належить мезокай-нозойським відкладам. Породи давнішого віку (палеозойські й докембрійські) поширені гол. чин. у Чивчинських горах і на Рахів-ському масиві, які є частиною Мармарошського кристаліч. масиву. Найбільше поширення мають верхньокрейдові й палеогенові відклади у вигляді флішу — переверству-вання прошарків пісковиків, сланців і мертелів. Відклади флішу зім'яті в складки різного типу, за якими в К. У. виділяють кілька літолого-фаціальних зон (див. Карпатська складчаста система). Складки ускладнені насувамп. Тріасові та юрські породи (доломіти, конгломерати, пісковики, вапняки, мергелі та ін.) характерні для Рахівського масиву і Чивчинських гір та для т. з. стрімчаків мармарошської і пенінської смуг. Складкоутворення в К. У. супроводжувалось розломами, по частині з них відбувались вулканічні виверження, підняття гірських хребтів і опускання прилеглих до складчастої зони частин земної кори, в межах останніх утворились Перед-карпатський та Закарпатський прогини, виповнені моласами, представленими глинами, пісками, калійною та кам. солями, гіпсами тощо. К. У. остаточно сформувались за альпійського етапу гороутворення в палеогеновому і неогеновому періодах.

К. У. багаті на різноманітні корисні копалини: горючі гази, нафту, озокерит, сірку, калійну та кам'яну солі, буд. матеріали; багато джерел мінеральних вод.

Клімат К. У. помірний, вологий. Т-ра влітку у передгір'ях 4-18, 4-20°, у горах 4-12° і нижче. Зима у передгір'ях м'яка (—2,9, —4,1°), в горах — 7,8°. Взимку часто бувають відлиги. Опадів 770—1500 мм і більше на рік. К. У. багаті на ріки, тут беруть початок Дністер та його численні притоки (Стрий, Ломниця, Бистриця та ін.), притоки Дунаю (Тиса, Прут), р. Сан (бас. Вісли) й ін. На річках часто бувають паводки. Озер мало, вони невеликі (Синевир, Бребенескул та ін.). У грунтовому покриві переважають лісові грунти: дерново-підзолисті й дерново-глейові у передгір'ях,бурі лісові й дерново-буроземні — у лісовому поясі та гірсько-лучно-буроземні — на полонинах.

Рослинний світ К. У. багатий і різноманітний. В його складі — понад 2 тис. видів вищих спорових (у т. ч. бл. 500 — листяних мохів) і квіткових рослин та понад 850 видів лишайників. Більша частина гір вкрита лісами, гол. породи — бук, дуб звичайний і скельний, ялина (смерека), ялиця, явір. У складі карпатської флори багато реліктових і ендемічних видів (тис ягідний, берека, модрина польська, сосна кедрова, сосна гірська, або жереп, рододендрон східнокарпатський, едельвейс та ін.). Характер рослинного покриву змінюється з висотою (див. Висотна поясність).

У К. У. зареєстровано 435 видів хребетних, у т. ч. 79 — ссавців, 280 — птахів, 53 — риб, 17 — земноводних і 11 — плазунів. Характерними представниками тваринного світу є бурий ведмідь, рись, кіт лісовий, заєць сірий, їжак; з птахів — глухар, дятел трипалий; у ріках — форель. Для вивчення й охорони природи у К. У. створено Карпатський заповідник, Карпатський природний парк і заказники. Різноманітність рельєфу, густа мережа річок, багатство рослинного і тваринного світу створили в цьому районі мальовничі краєвиди, які приваблюють великі маси туристів і спортсменів. Створено численні санаторії, зокрема на базі використання джерел мінеральних вод. Завдяки цьому К. У. є рекреаційною зоною всесоюзного значення. Іл. див. на окремому аркуші, с. 32 — 33.

Літ.: Бондарчук В. Г. Радянські Карпати. К., 1957; Воропай Л. І. Українські Карпати. К., 1968; Природа Українських Карпат. Львів, 1968; Бучинський І. О. Клімат Українських Карпат. К., 1971; Геологическое строение и горючие ископаемые Украинских Карпат. М., 1971; Татаринов К. А. Фауна хребетних заходу України.

Львів, 1973; Стойко С. М. Карпатам зеленіти вічно. Ужгород, 1977.

К. I. Геренчук.

 

Схожі за змістом слова та фрази