Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow дисц-дім arrow ДІАМАГНЕТИЗМ
   

ДІАМАГНЕТИЗМ

(від діа... і магнетизм) - один з видів магнетизму, який проявляється в намагнічуванні речовини назустріч напрямові діючого на неї зовнішнього поля. Д. властивий усім речовинам, проте визначає поведінку речовин у магнітному полі лише при відсутності парамагнетизму - сильнішої магнітної властивості, яка супроводиться в певних умовах спонтанним магнітним упорядкуванням (феромагнетизм, анти-феромагнетизм тощо). Речовина, для якої Д. є осн. магнітним явищем, наз. діамагнетиком. Намагніченість І більшості діамагнетиків лінійно залежить від напруженості H магнітного поля: І = ?Н, де ? - магнітна сприйнятливість. Для ізотропних (див. Ізотропія) діамагнетиків х - від'ємна безрозмірна величина, що дорівнює за нормальних умов бл. 10-6 для твердих тіл та рідин і 10-9 - 10 - 10- для газів; практично не залежить від т-ри. Проявом Д. є виштовхування діамагнетика з неоднорідного магнітного поля в бік зменшення його напруженості. Причиною Д. є виникнення додаткового колового руху електронів в електронній оболонці кожного атома речовини при внесенні її в магнітне поле.

В. В. Єременко.