Підписаний 4.VІ 1920 (у Великому Тріанонському палаці Версаля) між союзними д-вами — переможницями (США, Великобританія, Франція, Італія, Японія, Греція та ін.) у 1-й світовій війні, з одного боку, та Угорщиною, що стала самостійною д-вою після розпаду Австро-Угорщини (1918), з другого боку. Вступив у силу 26.VII 1921. Ввійшов до Версальсько-Вашінгтонської системи. За умовами договору Австрія одержала провінцію Бургенланд, Королівство сербів, хорватів і словенців — Хорватію, Бачку і зх. частину Банату, Румунія — Трансільванію і сх. частину Банату. Чехословаччині були передані Словаччина і Закарпатська Україна, незважаючи на прагнення населення Закарпаття возз'єднатися з Рад. Україною. Угорщина відмовлялася від прав на порт Рієка (Фіуме), а також від всіх прав на території кол. Австро-Угорської монархії (в т. ч. Закарпатської України), які не ввійшли до складу Угорщини. Т. м. д. встановлював відповідальність Угорщини та її союзників за розв'язання війни, обмежував угор. збройні сили, зобов'язував Угорщину сплатити союзникам репарації. Після Мюнхенської угоди 1938 угор. уряд, підтриманий фашист. урядами Німеччини та Італії, домігся перегляду тер. статей Т. м. д. за рахунок Чехословаччини, Румунії (див. Віденські арбітражі 1938 і 1940) і Югославії. З поч. 2-ї світової війни 1939—45 Т. м. д. утратив силу.
|
