Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow тору-трег arrow ТРАГЕДІЯ
   

ТРАГЕДІЯ

(лат. tragoedia) — один із видів драми, предметом відображення в якому є глибокі суперечності суспільного або особистого життя. В основі сюжету Т. лежить гострий непримиренний конфлікт, який здебільшого завершується загибеллю героя в зіткненні з непереборними силами (Див. Трагічне). У Т. відображаються вирішальні сусп. суперечності па певному етапі істор. процесу, носієм яких є трагічний герой. її злети, як правило, збігаються з перехідними і бурхливими істор. періодами, коли утверджуються нові сусп. відносини і норми моралі. Т. виникла у Давній Греції на грунті міфології, зародившись з культу Діоніса (див. Діонісії), і досягла розквіту у творчості Есхіла, Софокла та Евріпіда (5ст. дон. е.). Вони створили героїчну, пройняту громадян. духом Т., яка славила велич вільної людини ("Прометей прикутий" Есхіла, "Антігона" Софокла, "Іфігенія в Авліді" Евріпіда). В епоху Відродження англ. л ра висунула одного з найбільших майстрів жанру Т. усіх часів — У. Шекспіра. В 17 ст. Т. стала осн. жанром класицизму, набравши завершеної форми у Франції (П. Корнель, Ж. Расін). Протест і боротьбу передових сил висхідної буржуазії проти феодалізму й станової нерівності 18 ст. показано в Т. нім. письменників — Г. Лессінга, Ф. Шіллера, Й. В. Гете. У 1-й пол. 19 ст. на ґрунті романтизму з'явились трагедії Дж. Байрона в Англії, Ю. Словацького в Польщі. В Росії жанр Т. виник у 18 ст. (О. Сумароков, Я. Княжнін). Великим досягненням рос. л-ри стала трагедія О. Пушкіна "Борис Годунов" (1830). В укр. л-рі 17— 18 ст. у шкільній драмі виділився окремий жанр Т. на істор. теми ("Трагедія о смерті послідняго царя сербского Уроша V і о паденіи Сербского царства" М. Козачинського, 1733, та ін.). У новій укр. л-рі Т. представлена п'єсами "Сава Чалий" І. Карпенка-Карого, "Кассандра", "Адвокат Мартіав", "Камінний господар" та ін. драм. творами Лесі Українки. Ідейно-естетична суть Т. в л-рі соціалістичного реалізму якісно інша. В основу її конфлікту покладено відображення героїчних подій, утвердження ідеї революц. перетворення світу. Вже в дореволюц. творчості М. Горького почав складатися новий метод відображення трагічного ("Вороги", 1906; "Вас-са Желєзнова", 1910). В рад. драматургії жанр Т. утверджує торжество великої ідеї комунізму, в ім'я якої герої свідомо вступають у боротьбу. Неминучі жертви .скорбота освітлюються оптимізмом віри в людину і її майбутнє ("Оптимістична трагедія" В. Вишневського та ін.). Кращі зразки Т. в укр. рад. л-рі — "97" М. Куліша, "Загибель ескадри"

О. Корнійчука.

Я. П. Білоштан.

 

Схожі за змістом слова та фрази