Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Ю arrow ЮРКЕВИЧ
   

ЮРКЕВИЧ

Памфіл Данилович [16(28).П 1826, с. Ліпляве, тепер Золотоніського р-ну Черкас, обл. — 4(16).Х 1874, Москва] — укр. філософ, педагог і правознавець. Закін. Полтавську семінарію та 1851 Київ, духовну академію.

Працював у цій академії: магістр (з 1852), асистент інспектора (з 1854), викладач філософії (з 1858), екстраординарний професор (з 1858). Від 1861 - в Моск. ун-ті: професор каф. філософії, у 1869 —73 — декан істор.- філологічного ф-ту. Ю. — представник Київ, філос.-правової школи. Держ.-правові ідеї він втілив передусім у курсах лекцій з «Історії філософії права» (1868, 1873) та «Філософії права» (1872, 1873). Розглядав проблеми філос. осягнення д-ви і права, нац. духу і моралі, соціальної структури

Юркевич Памфіл Данилович - leksika.com.ua

сусп-ва та ідеї прав людини, питання юрид. освіти. Розкрив сутність ряду важливих категорій філософії права, таких як «справедливість», «осудність», «кара», «моральна сила держави» та ін. Визначив взаємозв'язки у дихотоміч. поняттях «право і користь», «право і свобода», «право і справедливість», «право і неправда», «суб'єкт осудності та осудні вчинки». Впровадив метод порівн. правознавства, показав лог. позицію історії філософії права та філософії права серед юрид. наук, окреслив їх предметне поле.

Вчений виходив з того, що предметом заг. історії є вивчення правомір. стосунків, яких зазнало і пережило людство. Предметом історії філософії права, на думку Ю., є визначення таких правомір. стосунків, які людство вважало за найкращі норми життя, а філософія права має відповісти на питання «які правомірні стосунки треба визнати за постійний ідеал». Ю. висловлював антиуталітарист. погляди, закликаючи не брати за принципи те, що приємне і корисне, не змінювати ідею права відповідно до чийогось особистого погляду, бо це може спричинити політ, фанатизм. У зв'язку з цим він виокремлює три джерела права: 1) нац. дух народу, що завжди відбивається у його законах, і нар. свідомість — юрид. кругозір народу, вщ якого відрізняється кругозір ін. народу; 2) істор. характер народу, який закладає основу і зміст позит. права і залежить від випадку; 3) рац. елемент, що означає ототожнення права із справедливістю. Розглядаючи право в контексті різних об'єднань [громада (випадкове об'єднання), родина (природне), держава (розумне)], Ю. наголошував, що ці три сусп. інституції «обіймають право як живу силу людства». Багато уваги вчений приділяв деонтол. проблематиці: освіті, вихованню, призначенню юриста, юрид. дальності. Він критикував представники) юрид. позитивізму за неприхильність до філософії як основи юрид. освіти, був прибічником «людського права» і прав людини як центр, цієї філософії права.

Літ.: Тихонов В. Н. Идеи П. Д. Юркевича о гос-ве и праве в контексте современности. Луганск, 2003.

О. В. Бучма.

 

Схожі за змістом слова та фрази