(польс. czynsz, від нім. Zins — оброк, подать, з лат. census — податковий перепис майна, ценз) — у середньовіч. феод. Європі регуляр. фіксований податок натурою (медом, зерном, шкірою тощо) або грішми, який платили д-ві або сеньйору (власникові землі) особисто вільні, але позбавлені зем. власності чиншові селяни та міщани за право безстрок. спадкового користування землею. На укр. землях селяни сплачували Ч. з 14 ст. Він був неоднаковий не тільки в різний час і в різних місцевостях, а й в одному і
тому самому маєтку, бо залежав від кількості землі, що її обробляли селяни, кількості працівників у сім'ї, наявності худоби тощо. У приват, маєтках Ч. був удвічі вищий, ніж у державних. Землевласники нерідко підвищували Ч., самовільно накладали на чиншовиків різні дод. побори і повинності (за користування млинами, мостами та ін.). Скасований у 60-х pp. 19 ст.
Див. також ЧИНШОВЕ ПРАВО.
В. А. Чехович.
|
