(від давньоєвр. хасід — благочестивий) — релігійно-містична течія в іудаїзмі. Виникла в 30-х pp. 18 ст. на Волині, Поділлі, в Галичині як опозиція офіц. іудаїзму, зокрема рабинату. X. характеризується крайнім містицизмом, реліг. фанатизмом.
