Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow вин-вій arrow ВИШИНСЬКИЙ
   

ВИШИНСЬКИЙ

Андрій Януарович [28.ХІ (10.ХІІ) 1883, Одеса - 22.ХІ 1954, Нью-Йорк; похов. у Москві] - рад. юрист і дипломат, доктор юрид. наук з 1935, акад. АН СРСР з 1939. Від 1901 навчався на юрид. ф-ті Київ, ун-ту, звідки був виключений за участь у студ. заворушеннях. Чл. РСДРП з 1903 (меншовик). Неодноразово потрапляв у в'язницю. Закін. 1913 Київ. ун-т. Займався літ. і пед. працею. Переїхавши до Москви (1915), працював за фахом, був, зокрема, нач. Арбат, міліції і влітку 1917 видав ордер на арешт В. Ульянова-Леніна як «німецького шпигуна». Після жовт. п еревороту 1917 працював у різних держ. установах РРФСР, викладав у Моск. ун-ті, обирався його ректором (1925— 28), був деканом екон. ф-ту Моск. ін-ту нар. г-ва, прокурором крим.-суд. колегії Верх. Суду СРСР. У 30-і pp. займав керівні посади в органах прокуратури та юстиції, в т. ч. прокурора СРСР (1935-39). У 1939-44 В.— заступник голови РНК СРСР. Водночас (1940—54) — на дипломатичній роботі: заст. нар. комісара (міністра), міністр закорд. справ СРСР, пост, представник СРСР в ООН. У 1937—41 був першим директором Ін-ту права АН СРСР (тепер Ін-т д-ви і права РАН), відп. ред. журналів «Советское государство и право» та «Социалистическая законность».

Відомий своїми промовами на великих публічно-показових крим.-політ, суд. процесах над «контрреволюційними групами», «ворогами народу», «антирадянськими центрами» тощо. Ревно втілював у життя сталій, тезу про «загострення класової боротьби з перемогою соціалізму», каральну політику щодо «ворогів радянської влади», забезпечував юрид. прикриття масових репресій. Законність В. трактував однобічно і вузько, підпорядковуючи її «класовим інтересам». Особливого значення серед суд. доказів надавав особистому визнанню обвинуваченим своєї вини у скоєнні приписуваних йому злочинів. Улюблена теза В: «Особисте визнання — цариця доказів вини підсудного». У численних книгах, брошурах, статтях з питань д-ви і права («Судоустрій в СРСР», 1939; «Теорія судових доказів у радянському праві», 1941; «Питання теорії держави і права», 1949, та ін.) здебільшого розвивав ідеї, викладені ним у доповіді «Основні завдання науки радянського соціалістичного права» на 1-й Всесоюз. нараді з питань науки рад. д-ви і права (1938). Вони зводилися фактично до обгрунтування та утвердження у СРСР репрес. практики тоталітаризму, нехтування правом, законністю, дем. нормами сусп. і держ. життя.

Літ.: Андрей Януарьевич Вышинский. «Сов. гос-во и право», 1954, № 8; Инквизитор: сталинский прокурор Вышинский. М., 1992; История полит, и правовых учений. М., 1995.

Ю. Я. Касяненко.

 

Схожі за змістом слова та фрази