Петро Юхимович [1(14).ІІ 1908, с. Андріївка, тепер смт Балакліївського р-ну Харків, обл. — 22.1 1996, Москва; перепох. у Києві] — укр. парт, і держ. діяч. Нар. у сел. сім'ї. Навч. у Ізюмській райпартшколі (Харківщина), Харків, ком. ун-ті ім. Артема, Харків, інж-екон. ін-ті, на вечір, відділенні Харків, металург, ін-ту. В 1921-39 працював робітником радгоспу «Ульянівка» на Полтавщині, змінним інженером, а згодом заст. начальника, нач. цеху на Маріупол. заводі ім. Ілліча; нач. цеху, гол. інженером Харків, заводу «Серп і молот». З 1940 — на партійній роботі: секретар Харків, міськкому КП(б)У з оборон, пром-сті; у роки Вел. Вітчизн. війни — зав. відділу оборон, пром-сті Челябін. обкому ВКП(б); парторг ЦК ВКП(б) на ряді авіаційних з-дів, заст. секретаря Саратов, обкому партії з оборон, пром-сті; керівник ряду авіапідприємств у РРФСР та УРСР. З 1954 - другий секретар Київ, міськкому, з 1956 — другий секретар, а з лют. 1957 — перший секретар Київ, обкому КПУ.
В серпні 1962 обраний секретарем ЦК КПУ. Від грудня цього ж року — голова бюро ЦК КПУ з пром-сті й буд-ва. В липні 1963 обраний першим секретарем
ЦК КПУ. На травневому (1972) Пленумі ЦК КПУ звільнений з посади першого секретаря у зв'язку з призначенням його заст. Голови РМ СРСР. Насправді це було посадовим пониженням Ш., який, на думку
вищого керівництва КПРС, надто самостійно вирішував питання керівництва респ. парт, орг-цією. У 1974—85 Ш. очолював досл.-вироб. конструкторське бюро на авіазаводі у Підмосков'ї. Був депутатом ВР СРСР та УРСР кількох скликань. Автор книг «Україно наша Радянська» (1970) і «"Справжній суд історії ще попереду". Спогади, щоденники, документи, матеріали» (2003).
В. Ф. Панібудьласка.
