(лат. Іосаlis — місцевий, від locus — місце) — нормат.-пра-вові документи, що приймаються і діють у межах підприємств, установ та організацій. Переважна їх більшість стосується внутріорг. відносин. У системі права Л. н. а. за своєю юрид. силою займають найнижчий рівень. Вони можуть прийматися тільки в межах заг. норм права. Д-ва наділяє Л. н. а. юрид. силою у двох осн. формах: а) попереднє надання повноважень відповідним посад, особам, органам та ін. суб'єктам на прийняття норм права; б) затвердження компет. органом прийнятого Л. н. а. Найпоширенішими актами локальної правотворчості є правила внутрішнього трудового розпорядку, посадові інструкції, положення тощо.
С. В. Бобровник, В. Ф. Сіренко.
|
