Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow ноз-нят arrow НОРМУВАННЯ ПРАЦІ
   

НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

— встановлення обгрунтованої міри затрат праці на виготовлення одиниці продукції або заданого обсягу роботи за конкретних організаційно-технічних умов. Є однією з найважливіших складових частин організації праці. Розрізняють норми часу, норми виробітку, обслуговування, чисельності, управління (кількості підпорядкованих осіб одному керівникові). Осн. функції Н. п.: встановлення рівнонапружених норм праці за однакових умов виробн. незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств; сприяння досягненню суспільно необхідної інтенсивності праці на всіх ділянках соціалістичного виробн.; встановлення відповідності між мірою праці і мірою заробітної плати; забезпечення випереджаючих темпів зростання продуктивності праці порівняно з темпами зростання серед. заробітної плати. Н. п.— це основа поточного і перспективного планування тех.-екон. показників виробн. Роль науково обгрунтованого Н. п. значно зросла в умовах інтенсифікації виробництва, вдосконалення планування госп. діяльності підприємств відповідно до постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР "Про поліпшення планування і посилення впливу господарського механізму на підвищення ефективності виробництва і якості роботи" (1979). За способом і характером обгрунтування розрізняють досвідно-статистичне Н. п.— норми встановлюють на основі досвіду нормувальника, технолога чи майстра або на основі статистичних даних про фактичні затрати робочого часу; технічно обгрунтоване — враховують тех.-організаційні фактори виробн.; наук., або комплексне, Н. п. відрізняється від технічного тим, що враховує також соціальні, фізіологічні та психологічні фактори і пов'язане з науковою організацією праці. У практиці Н. п. застосовують сумарні та аналітичні методи встановлення норм. До сумарних методів належать досвідний, статистичний, аналоговий, метод нормування за укрупненими типовими та єдиними нормативами. Для цих методів загальним є те, що норма встановлюється на кожну технологічну операцію без розчленування її на складові частини. З аналітичних методів Н. п. відомі два — аналітично-розрахунковий та аналітично-дослідний. Основу кожного з них становить розчленування робочого процесу на складові частини, ретельний аналіз їх, проектування найпрогресивнішого методу роботи виконавця, розрахунок норм часу на кожну складову частину. Заг. керівництво процесом Н. п. у країні здійснює Держ. комітет СРСР з праці та соціальних питань. Методичне керівництво та розробку міжгалузевих нормативів з праці покладено на Центр. бюро нормативів з праці.

В. М. Данюк.

 

Схожі за змістом слова та фрази