(КПФ). Ств. 26.УШ 1930, офіційно проголошена 7.XI 1930 на мітингу в Манілі. Одним з її засновників був К. Еванхеліста. Попередницею КПФ була Робітн. партія (засн. 1924). В 1935 вступила до Комінтерну. І з'їзд КПФ (1931) прийняв програму і статут, що проголошували кінцевою метою партії соціалістичну революцію. В 1931—37, 1942—44 КПФ перебувала в підпіллі. В 1938 об'єдна лася з Соціалістич. партією (утв. 1933 як легальна марксист. партія). Під час япон. окупації Філіппін (1941—45) КПФ очолювала нар. боротьбу проти загарбників. Після війни під керівництвом КПФ створені Конгрес робітн. орг-цій (1945), Нац. сел. союз (1946). В 1948 КПФ очолила збройну боротьбу селян проти уряду, була оголошена поза законом. В ході цієї боротьби загинуло майже все керівне ядро КПФ. У 1956 партія взяла курс на припинення воєн. дій і використання мирних, легальних і нелегальних, засобів боротьби. В 1967 з КПФ було виключено промаоїстське угруповання, яке 1969 створило т. з. Нову нар. армію, що стала на шлях збройної боротьби і терору. VI з'їзд КПФ (1973) прийняв нові програму і статут, спрямовані на згуртування всіх патріотич., антиімперіалістич. сил, на боротьбу за здійснення соціально-екон. реформ. З 1974 КПФ діє напівлегально, підтримує прогресивні заходи уряду. VII з'їзд (липень 1977) прийняв нові програму і статут партії. Генеральний секретар ЦК — Ф. Макапагал (з 1970). Друк. органи: газ. "Анг комуніста" ("Комуніст"), бюлетень "Організадор" ("Організатор") — тільки для членів партії, журн. "Уорлд аутлук" ("Світогляд")
