Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow прен-прис arrow ПРИЙМЕННИК
   

ПРИЙМЕННИК

— частина мови (службове слово), що вказує на відношення іменника (чи займенника) до ін. слів у реченні. П. не мають самостійного лексичного значення і не можуть бути членами речення. Вони вносять у відмінкові форми смислові відтінки, виступаючи в ролі показника синтаксичного зв'язку між членами речення. На відміну від післяйменників П. стоять перед словами, до яких відносяться (через кладку, під гаєм, за місто). Поширені в індоєвроп. і в деяких фінно-угорських мовах. Кожен П. уживається з певними відмінками (одним чи кількома). За будовою П. поділяються на непохідні, або прості (до, з), які генетично є найдавнішими, та похідні — складні (із-за, поміж) і складені (у зв'язку з), які генетично пов'язані з ін. частинами мови і склад яких поповнюється й тепер.

Н. А. Москаленко.