МІЖНАРОДНА КОНВЕНЦІЯ ПРО СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ БЕЗПЕКИ ПОВІТРЯНОЇ НАВІГАЦІЇ 1960
— міжнар.-правовий документ, підписаний представниками урядів Бельгії, Великобританії, Люксембургу, Нідерландів, ФРН та Франції 13.ХІІ 1960 у м. Брюсселі (Бельгія). Набула чинності 1.ІІІ 1963. До Конвенції приєдналися Ірландія (1965), Греція (1988), Мальта, Туреччина (обидві — 1989), Кіпр (1991), Угорщина, Швейцарія (обидві — 1992), Австрія (1993), Данія, Норвегія (обидві — 1994), Словенія, Швеція (обидві — 1995), Чехія (1996). 12.ІІ 1981 у Брюсселі було підписано Протокол до М. к. про с. у с. б. п. н. 1960, яким внесено поправки до Конвенції і продовжено її дію на 20 років (Протокол набув чинності 1.І 1986). Мета Конвенції — зміцнення співробітництва держав-учасниць у сфері повітр. навігації шляхом запровадження єдиної системи контролю за повітр. рухом у Європі. Відповідно до Конвенції утв. Європейську організацію по забезпеченню безпеки аеронавігації (Євроконтроль), Єдиний європейський центр управління польотами для оптимального використання західноєвроп. повітр.-косм. простору та запобігання трансп. перевантаженням. Передбачено також реалізацію Європейської програми гармонізації та інтеграції повітряного контролю (ЄПГІПК) дія вдосконалення (координації) системи повітр. трансп. контролю у межах Європи. В Конвенції зазначено, що реалізація ЄПГІПК забезпечить запровадження Європейської системи повітряно-транспортного управління.
