Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow меро-мец arrow МЕТРОПОЛІТЕН
   

МЕТРОПОЛІТЕН

(франц. m?tropolitain, букв.— столичний, від грец.— головне місто), метро — міська позавулична електрична залізниця; підприємство міського транспорту. Відзначається великою провізною спроможністю (до 60 тис. пасажирів за годину в одному напрямі), високою тех. швидкістю (в СРСР 45—48 км/год) і регулярністю руху поїздів (інтервал руху в середньому 1— 2 хв). Лінії М. звичайно прокладають у тунелях (на глиб. до 15 м від рівня землі — при неглибокому закладенні, 30—50 м — при глибокому), рідше — на поверхні землі й на естакадах. До найскладніших споруд М. належать станції: підземні і наземні; проміжні, пересадочні, зонні й кінцеві; з острівною або боковими пасажирськими платформами, а також з платформами обох видів. Осн. частинами підземної станції М. (мал.) є: наземний вестибюль з касами, автоматами для розміну грошей і турнікетами для пропускання пасажирів до поїздів; похилий ескалаторний тунель з трьома-чотирма ескалаторами (іноді застосовують підйомники ліфтового типу місткістю до 130 чол.); підземний вестибюль з розподільним залом і пасажирськими платформами. В місцях перетину ліній М. споруджують підземні станції з пересадочними вузлами (з переходами, сходами тощо). Наземні станції М. являють собою здебільшого криті платформи з звичайними сходами і вестибюлями. В СРСР віддаль між станціями становить, як правило, 1—2 км (на швидкісному М. передбачається 3—6 км). Осн. тех. засоби М.: залізнична колія (в СРСР завширшки 1520 мм), рухомий склад (поїзди з З—8 вагонів, місткість вагона до 270 пасажирів), кабельна і контактна мережа, пристрої сигналізації, диспетчерської централізації і автоблокування (див. також Автомашиніст), автомат. регулювання швидкості. Крім того, до складу М. входять депо, тягово-знижувальні підстанції, вентиляційні, дренажні й освітлювальні пристрої тощо. В СРСР М. проектують і будують відповідно до генеральних планів розвитку міст. Будівництво виконують індустріальними методами при комплексній механізації осн. робіт з використанням тунельних щитів прохідницьких і блокоукладачів. Конструкції тунельних споруд виготовляють із збірних залізобетонних і металевих елементів (тюбінгів), монолітного бетону й залізобетону. М. (табл.) споруджують гол. чин. у містах з населенням понад 1 млн. чол., що дає змогу розв'язувати транспортну проблему, сприяє підвищенню культури транспортного обслуговування населення, створює умови для розвитку і впорядкування наземних архітектурно-планувальних ансамблів. Першу в світі лінію М. збудовано в Лондоні (1863; 3,6 км). В СРСР діють перший у країні Московський метрополітен, Київський метрополітен, М. у Ленінграді, Баку, Ташкенті, Тбілісі й Харкові. Будуються (1980) М. у містах Горькому, Єревані, Мінську, Новосибірську; СРСР бере участь у проектуванні й буд-ві М. у Будапешті, Варшаві, Калькутті, Празі, Софії та ін. містах.

Літ.: Онечников Е. В., Фишельсон М. С. Городской транспорт. М., 1976.

С. П. Капітанюк.

Метрополітен - leksika.com.uaМетрополітен - leksika.com.uaМетрополітен - leksika.com.ua

 

Схожі за змістом слова та фрази