(Всеукрревком) — 1) Тимчас. найвищий надзв. орган рад. влади, ств. ВУЦВК і Раднаркомом України 11.XII 1919 під час звільнення тер. України від білогв. військ генерала А. Денікіна. До його складу увійшли більшовики, а також представники від боротьбистів і борьбистів. Очолював комітет Г. Петровський. В. р. к. анулював усі закони і розпорядження, видані білогв. органами влади і Директорією УНР, поновив чинність Конституції УСРР 1919, постанов і декретів ВУЦВК та Раднаркому України, прийнятих до наступу білогвардійців. Осн. напрями діяльності В. р. к. сформульовані в його деклараціях «До робітників і селян України» та «Про воєнну політику на Україні». 22.XII 1919 В. р. к. затвердив «Тимчасове положення про організацію Радянської влади на Україні». Згідно з положенням вищу законод. і викон. владу в республіці уособлював В. р. к. При цьому створювалися колегії та галуз. відділи. Під керівництвом В. р. к. за погодженням з губ. к-тами КП(б)У і командуванням Черв, армії формувалися губ. ревкоми, до складу яких, як і до Всеукрревкому, входили представники трьох партій (комуністів, боротьбистів і борьбистів) при керівній ролі комуністів. На таких же засадах губревкоми мали формувати повітові, а повітові — волосні та сільс. ревкоми.
Згідно з декретом ВЦВК від 1 .VI 1919 про воєнно-політ. союз рад. республік Всеукрревком 27.1 1920 поширив на тер. України чинність декретів РРФСР, що стосувалися галузей, керівництво якими зосереджувалося в об'єднаних наркоматах. Ост. засідання В. р. к. відбулося 19.11 1920. Того ж дня Президія ВУЦВК ухвалила постанову про поновлення діяльності Раднаркому України. 2) Антирад. орг-ція, створена партією «незалежників» у квітні 1919 з метою координації антирад. повст. руху та утворення «лівого» самостійницького руху. Комітет складався з 11 чол. — представників «незалежників» (А. Драгомирецький, А. Річиць-кий), лівих есерів та ін. Очолював організацію А. Грудницький. Ревкомом був організований раднарком (у Каневі), який розпався наприкінці квітня. Ревком був зв'язаний із загонами отаманів Зеленого, Волошина, Соколовського, Ангела та ін., які діяли здебільшого на Київщині та в окр. повітах сусід, губерній; велися переговори з отаманом М. Григор'євим та Армією УНР. При ревкомі було утворено повст. штаб на чолі з Ю. Мазуренком і повст. раду. Ревком виступав проти прод. та аграр. політики рад. влади. Припинив діяльність після кількох поразок отамана Зеленого. Частина повстанців, контрольованих В. р. к., перейшла на бік Армії УНР. Кілька членів ревкому були арештовані у Кам'янці-Подільському за обвинуваченням у підготовці перевороту проти Директорії УНР, однак незабаром їх звільнили. Тоді ж ЦК незалежників вирішив згорнути повстанську боротьбу проти більшовиків, оскільки вона об'єктивно сприяла наступу денік. військ. На цьому діяльність В. р. к. остаточно припинилася.
Літ.: Антонов-Овсеенко В. А. Записки о ґражд, войне, т. 3. М. — Ленинград, 1932; Мазепа І. Україна в огні і бурі революції, т. 2. Прага, 1942; Потарикіна Л. Л. Ревкоми України у 1918-1920 рр. К., 1957.
О. І. Божко, В. А. Чехович.
