Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow тб-тел arrow ТЕЛЕБАЧЕННЯ
   

ТЕЛЕБАЧЕННЯ

— передавання на віддаль зображень рухомих і нерухомих об'єктів за допомогою електр. сигналів, що поширюються по каналу зв'язку. Об'єднує системи телевізійного мовлення, яке поряд з радіомовленням є важливим засобом масової інформації і пропаганди, та системи прикладного призначення. Першими проектами систем Т., розробленими наприкінці 19 ст., передбачався поділ зображення (за допомогою фотоелементів) на окремі елементи з одночасним передаванням і відтворенням їх. Однак через тех. складність (необхідність застосовувати велику кількість каналів зв'язку) вони не були реалізовані. Ідею послідовного передавання елементів зображення, яка грунтувалась на інерційності зору людини, запропонували (1877—80) незалежно один від одного Н. Санлек (Франція), А. ді Пайва (Португалія) і рос. вчений П. І. Бахметьєв. На практиці цю ідею здійснив польс. інж. П. Ніпков. Він створив (1884) диск з отворами по спіралі (диск Ніпкова) — найпростіший розгортуючий прилад (див. Розгортка в часі), що механічним способом (механічна система Т.) послідовно передавав елементи зображення, яке сприймалося як цілісне. Практичне освоєння досконалішої — електронної системи Т. пов'язане з працями: У. Сміта (США), який відкрив (1873) явище внутр. фотоефекту; О. Г. Столєтова, який встановив (з 1888) осн закономірності зовн. фотоефекту; О. С. Попова, який вперше (1895) продемонстрував передачу електромагн. сигналів без проводів, і рос. фізика Б. Л. Розінга, який запропонував (1907) використати для відтворення зображень електронно-променеву трубку, а також уперше в світі здійснив (1911) телевізійну передачу (в лабораторних умовах) з її допомогою. Практичне впровадження Т. почалося з чорно-білих передач, проведених 1925 Дж. Л. Бердом в Англії та Н. Ф. Дженкінсом у США. Тоді ж роботи, пов'язані з Т., було розпочато в СРСР під керівництвом О. О. Чернишова. Наприкінці 20-х —- у 30-х рр. важливі роботи в галузі Т. виконали В. К. Зворикін і Ф. Фарнсуорт (США), К. Свінтон (Великобританія), Б. П. Грабовський, С. 1. Катаєв, О. П. Константинов, Б. Л. Розінг, П. В. Тимофєєв, П. В. Шмаков (СРСР) та ін. В СРСР першими були телевізійні передачі 1931 у Москві, 1938—41 мех. телепередавач діяв у Києві. З 1939 в СРСР (в УРСР — з 1951) провадяться регулярні телевізійні передачі за електронною системою. За цією системою світлове (оптичне) зображення об'єкта перетворюється передавальною телевізійною трубкою на електричні сигнали зображення — відеосигнали. В апаратній телецентру відеосигнали формуються у повний телевізійний сигнал, звідси вони надходять на радіо передавальну телевізійну станцію, що випромінює за допомогою антени радіосигнали (радіохвилі) в навколишній простір. Ці сигнали сприймають антена і підсилювач телевізора, а також його кінескоп, в якому відбувається зворотне перетворення — електр. сигналів на світлові, що відтворюють світлове (оптичне) зображення об'єкта. Спочатку Т. використовували тільки для телевізійного мовлення (зображення передається разом із звуковим супроводом в одному напрямі). З часом почали застосовувати замкнені телевізійні системи (див. також Відеотелефон, Космічне телебачення, Підводне телебачення, Промислове телебачення). Системи Т. бувають чорно-білі (монохромні), кольорові (див. Кольорове телебачення), стерео монохромні і стерео кольорові (див. Стереотелебачення). Для міжнар. обміну телепрограмами створено системи Євробачення і Інтербачення. СРСР, УРСР та деякі ін. союзні республіки — члени Міжнародної організації радіомовлення і телебачення. В СРСР телевізійним мовленням охоплено (1981) 87 % населення. Кількість телевізійних станцій збільшилась з 2 (1940) до 4680 (1982). У відповідності з рішеннями XXVI з'їзду КПРС продовжується розвиток кольорового телебачення, ширше використовуються для організації багатопрограмного телебачення штучні супутники Землі (див. "Екран", "Молния"). Перспективним є Т., пов'язане з впровадженням касетного кіно, використанням методів голографії, багато ракурсне Т. (з бічним оглядом відтворюваного об'ємного зображення). Створюються системи кабельного Т. (за допомогою своєрідних підземних кабелів — світловодів), які дадуть змогу уникнути перешкод, зумовлених атмосферними або ін. явищами. Закладаються основи систем цифрового Т. Такі системи, на відміну від звичайного, або аналогового, Т. (відеосигнал — електричний аналог зображення) группуються на цифровому кодуванні і декодуванні сигналів з використанням двійкової системи числення.

Літ.: Шмаков П. В. Телевидение. М.р 1970; Костыков Ю. В. Прикладное телевидение. М., 1980; Техника телевизионного вещания. К., 1980; Цифровое телевидение. М., 1980: Новаковский С. В., Катаев С. И., Новаковский В. С. Телевидение в XXI веке. М., 1981.

М. Ф. Охмакевич.

 

Схожі за змістом слова та фрази