Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow зба-земле arrow ЗДІБНОСТІ
   

ЗДІБНОСТІ

— стійкі індивідуальні психічні властивості людини, які є необхідною внутрішньою умовою її успішної діяльності. Вони виявляються в тому, як людський індивід учиться, набуває певні знання, уміння й навички, освоює певні галузі діяльності, включається в творче життя суспільства. В 3. поєднуються природне і соціальне. Природною основою 3. є задатки. Сукупність 3. називають обдарованістю. Визначальним в розвитку 3. є умови життя і взаємодія з навкол. середовищем. 3. людини розвиваються в процесі засвоєння нею сусп. досвіду, виховання й навчання, в процесі трудової діяльності. 3. поділяються на загальні — такі, що виявляються у всякій діяльності, і спеціальні, характерні для певних її видів (матем., тех., муз., худож. та ін.). Кожна 3. становить складну синтетичну якість людини, в якій поєднуються окремі психічні властивості (чутливість, спостережливість, особливості пам'яті, уяви, мислення та ін.). Є різні ступені розвитку 3., на кожному з них виявляються й значні індивідуальні відмінності. Вищим ступенем розвитку 3. особистості є талант. Створення найсприятливіших умов для гармонійного розвитку 3. людини — одне з найважливіших завдань соціалістичного суспільства. В Конституції СРСР записано, що воно ставить своєю метою розширити реальні можливості для застосування громадянами своїх творчих сил, здібностей і обдарувань, для всебічного розвитку особистості. Врахування 3. необхідне для професійної орієнтації та профес.добору.

Літ.: Ковалёв А. Г., Мясищев В. Н. Психические особенности человека, т. 2. Способности. Л., 1960; Теплов Б. М. Проблемы индивидуальных различий. М., 1961; Костюк Г. С. Навчання і розвиток особистості. К.1968; Крутецкий В. А. Психология математических способностей школьников. М., 1968; Психологія. К. 1968; Платонов К. К. Проблемы способностей. М., 1972; Общая психология. М., 1976.

Г. С. Костюк.