(від грец.— розчиняю, — люблю і— страх) — характеристика взаємодії молекул твердої речовини (або частинок колоїдної системи) з контактуючою рідиною. Залежно від інтенсивності взаємодії речовини з молекулами рідини розрізняють ліофільні (сильно взаємодіючі) та ліофобні (слабо взаємодіючі) речовини. Ліофільні у водному середовищі речовини наз. гідро-фільними, а ліофобні — гідрофобними (в рідких маслах відповідно олеофільними таолеофобними). Оскільки міжмолекулярна взаємодія залежить від властивостей речовини та природи оточуючої рідини, ліофільні щодо однієї рідини речовини можуть бути ліофобними щодо іншої. Ліофільні речовини добре змочуються відповідною рідиною, набухають (або розчиняються) в ній, ліофобні — навпаки. Величина Л. та л. кількісно характеризується т. з. крайовим кутом змочування, теплотою набухання (або розчинення). На Л. та л. речовин можна впливати, модифікуючи їхню поверхню (напр., в результаті адсорбції поверхнево-активних речовин); цю властивість використовують у техніці для поліпшення змочуваності (просочуваності) матеріалів (ліофілізації) або для запобігання їхнього змочування ліофобізації).
