Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow рен-рос arrow РІВНОСТІ ТА НЕДИСКРИМІНАЦІЇ ПРИНЦИП
   

РІВНОСТІ ТА НЕДИСКРИМІНАЦІЇ ПРИНЦИП

— один з осн. принципів міжнародного права, згідно з яким д-ва має забезпечити однакові для всіх фундам. права і свободи, без ущемлень чи обмежень на будь-якій підставі. «Повага до прав людини і основних свобод без будь-якої різниці є фундаментальною нормою міжнародного права в галузі прав людини» (Віден. декларація і Програма дій, прийняті Всесв. конференцією з прав людини 1993, п. 15). Рівність як принцип природного права закріплено у док-тах бурж. революцій під час б-би проти феод, режимів, панування окр. верств населення з їхніми привілеями і домінуванням, знущанням над переважною більшістю народів, які знаходилися у стані безправ'я. Права людини та її свободи належать людині від народження, вони невідчужувані, люди одвічно рівні в користуванні ними — такі осн. постулати природ, концепцїї. Декларація незалежності 1776 Сполучених Штатів Америки проголошувала, що всі люди створені рівними; їм надано Творцем певні невід'ємні права. Франц. Декларація прав людини і громадянина 1789 на перше місце ставить рівність як природне право — люди народжуються і залишаються вільними і рівними в правах (ст. 1). Після Другої світ, війни 1939—45 міжнар. право сприймає концепцію природ, прав людини, в т. ч. принцип рівності. Йдеться насамперед про док-ти, в яких визначаються фундам. положення про захист прав людини. Р. та н. п. було закріплено у найважливіших док-тах ООН: Статут ООН, Загальна декларація прав людини 1948, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966. Зміст принципу рівності, як випливає з цих док-тів, включає такі осн. положення: рівність — це рівність у правах; д-ва зобов'язана забезпечувати на засадах рівності фундам. права всім, хто знаходиться під її юрисдикцією; закон має бути однаковим для всіх; усі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний захист їх перед законом; д-ва зобов'язана надати людині засоби дійового захисту проти будь-якої дискримінації; при здійсненні прав і свобод людини д-ва встановлює законом такі обмеження, які мають забезпечити належне визнання і повагу прав і свобод інших, а також справедливих вимог моралі, сусп. порядку і заг. добробуту в дем. суспільстві; права, проголошені в пактах, мають здійснюватися без будь-якої дискримінації щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політ, чи ін. переконань, нац. чи соціального походження, майн. стану, народження чи ін. обставин.

Перелік підстав, на основі яких заборонено дискримінацію, не є вичерпним. Застосовувати обмеження можна, але тільки на основі закону і тільки з підстав, прийнятних у дем. сусп-ві. Адже необмежене застосування принципу рівності може призвести до створення ситуацій несправедливості. Рівність і свобода особи — два важливі компоненти демократії, їх треба органічно поєднувати. У 2-й пол. 20 ст. прийнято низку баз. міжнар. актів універс. рівня (ООН, МОП, ЮНЕСКО

), які містять положення про заборону конкретних видів дискримінації по категоріях населення або окр. видах діяльності: Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965, Міжнародна конвенція про припинення злочину апартеїду і покарання за нього 1973, Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979, Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінації на основі релігії або переконань 1981, Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти 1960, Декларація про расу і расові передсуди 1978, Конвенція МОП про рівну винагороду чоловіків і жінок за рівноцінну працю 1951, Конвенція МОП про дискримінацію у галузі праці й занять 1958 та ін. док-ти.

Право на рівність і недискримінацію у тих чи ін. формах та різною мірою захищається на регіон, рівнях (Організація американських держав, Організація африканської єдності). В європ. регіоні найбільш потужним, дійовим визнаним інструментом є Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950. Вона містить перелік прав і свобод, які нею захищаються від дискримінації, і встановлює механізм суд. контролю за дотриманням цих прав. Перелік же підстав, які можуть вважатися дискримінаційними при порушенні прав, не є вичерпним, і це надає Європейському суду з прав людини широкі можливості при кваліфікації того чи ін. дискримінац. порушення. 4.XI 2000 у Римі було відкрито для підписання Протокол № 12 до вищезгаданої Європ. конвенції про захист прав і осн. свобод людини 1950. В цьому док-ті підтверджується вірність європ. спільноти принципу рівності людей перед законом, пролонгується перелік заборонених підстав дискримінації. Надзвичайно важливо, що Протокол захищає від дискримінації не лише права і свободи, гарантовані Конвенцією, а й усі права, передбачені законом д-ви. Отже, застосування нац. закону міжнар. юрисдикційним органом — Європ. судом з прав людини — стане (після набуття чинності Протоколу № 12) ще однією гарантією захисту і послідовного впровадження принципу справедливості й недискримінації. У сучас. міжнар. праві осн. масив норм з прав людини адресовано всім людям. Права, що закріплюються цими нормами, не можуть бути обмежені або змінені. Водночас діють інститути і групи норм (особливо це властиво міжнар. трудовому праву), якими для певних категорій людей у зв'язку з потребами їхнього існування надаються особливі права. Йдеться, напр., про жінок, дітей, трудящих-мігрантів, біженців, представників деяких професій (шахтарі, моряки тощо) та ін.

В. І. Євінтов.

 

Схожі за змістом слова та фрази