Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С. arrow Ч arrow ЧИН
   

ЧИН

- службовий розряд військ, і цив. службовців, з яким пов'язані певні посад, права та обов'язки, один із засобів організації державної служби. В широкому розумінні — будь-яка посада, почесне звання, взагалі сусп. становище особи.

На укр. землях, що тривалий час перебували у складі різних держав, діяли різні системи чинування. Так, система чинів у Польщі почала складатися у 14 ст. за Казимира III Великого. Тоді важливу роль у д-ві відігравала корол. адміністрація, яку очолював канцлер. Кол. удільні князівства були перетворені на воєводства та землі, якими від імені короля правили старости. Консульт. функції за часів монарха виконувала корол. рада, до якої входили представники малопольс. знаті. У серед. 16 ст. відбулися важливі реформи, згідно з якими суд. чиновники та старости мали проживати там, де вони несли свою службу, й стало неможливим поєднання посад. Водночас склалася система призначення на високі посади пожиттєво, що стримувало ротацію чиновництва. Аналогічною до польської була система органів влади Вел. князівства Литовського, на чолі якої стояв вел. князь-господар. Напр., у 15 ст. влада господаря значною мірою обмежувалася пани-радою і сеймом. До складу пани-ради входили найвпливовіші служб, особи князівства. Великий вплив на характер держ. ладу та розвиток системи чинування мав союз Польщі та Литви, на основі якого виникло нове держ. утворення — Річ Посполита.

У Запорізькій Січі склалася своя адміністрація. Найважливішими її ланками у 2-й пол. 16 — на поч. 17 ст. були: військ, начальники — кошовий отаман, військовий суддя, військ, осавул, військ, писар, курінний отаман; військ, чиновники — булавничий, хорунжий, довбиш, пушкар, гармаш, тлумач, шафар, канцеляристи; похідні та паланкові начальники — полковник, писар, осавул. Кошовий отаман, військ, суддя, військ, писар становили т. з. військову старшину. До неї інколи входили й курінні отамани. Зазначена система управління і Ч. набула розвитку в період Нац.-визв. війни укр. народу під проводом Б. Хмельницького та утворення Укр. д-ви в серед. 17 ст. У цей період склалася не лише досконаліша система управління (гетьман — рада генеральної старшини — полкові та сотенні уряди), а й певна ієрархія Ч. Призначення та звільнення з посад здійснював гетьман за участю Генеральної військової ради. У 2-й пол. 17 — 1-й пол. 18 ст. прерогатива гетьмана призначати посад, осіб та надавати Ч. поступово обмежувалася. У Росії Ч. з'являються з 16 ст. у зв'язку з виникненням системи приказів. У них сформувалась ієрархія Ч.: приказні судці, думні дяки, дяки, піддячі та ін. Але в законод. порядку Ч. у Росії запровадив Петро І у 1722 — Табелем про ранги. Цей акт визначав порядок проходження служби чиновниками. Відтоді Ч. почали називати ранг службовця-чиновника відповідно до ієрарх, шкали («класу»). Табель про ранги змінювався і доповнювався у 18 — на поч. 20 ст. Одним з таких законод. актів Рос. імперії, який зміцнював дворян.-бюрокр. д-ву, було «Установлення про губернії» (1775), доповнене в 1779—80. У ньому містився розд. II «Про чини», де вказувалося про відповідність посад і Ч. у різних губ. і пов. установах. В умовах цар. Росії Ч. стали фактором формування складу бюрократії. Скасовані декретами ЦВК і РНК РСФРР «Про знищення станів і цивільних чинів» від 10(23).ХІ 1917 та «Зрівняння усіх військово-службовців у правах» від 16(29).ХІІ 1917. Нині в Україні термін «чин» витіснений терміном «посада». Офіційно він застосовується лише щодо класних Ч. працівників органів прокуратури.

Літ.: Карнович Е. П. Рус. чиновники в былое и настоящее время. СПб., 1897; Троицкий С. М. Русский абсолютизм в XVIII в. Формирование бюрократии. М., 1974; Шепелев Л. Е. Титулы, мундиры, ордена. Ленинград, 1991.

Б. П. Зайцев, С. I. Посохов.