енклав (франц. enclave, від лат. inclavo - замикаю) у міжнар. праві - частина або вся територія держави, оточена з усіх боків територією іншої держави чи кількох держав (напр., Республіка Сан-Маріно, розташована в межах Італії, італ. м. Кальпоне в Швейцарії). Якщо А. має мор.берег, його називають напів-анклавом (напр., округ Анголи Кабінда). Питання про сполучення А. з осн. частиною д-ви чи з ін. д-вами розв'язується на основі угоди між заінтересованими сторонами.
|
