[лат. tribunal — підвищення (на якому сиділи магістрати), судилище] — спец. суд. орган. 1) У Давньому Римі — чотирикутне підвищення з каменю, землі або дерева, влаштоване для посад, осіб, які чинили суд. Спочатку був лише один Т. Після збільшення кількості преторів, які чинили суд, була збільшена і кількість Т. Всі вони розміщувалися на форумі. Пізніше засідання у непогожі дні переносилися у базиліки та суд. зали.
2) Станові шляхетські апеляційні суди, які існували в Україні (див. Луцький трибунал), Литві (див. Головний литовський трибунал) і
Польщі (див. Коронний трибунал, Головний люблінський трибунал).
3) У Франції — надзв. суд. орган, що виник за часів Великої франц. революції кін. 18 ст.
4) Спец, суди в рад. республіках (у т. ч. в УСРР) 1917—22 (див. Революційні трибунали), а також суди, які розглядали справи про військові та ін. злочини, віднесені законом до їх відання (див. Військові трибунали). З відновленням держ. незалежності в Україні 1991 військ, трибунали були ліквідовані, а їх функції передані військовим судам.
5) Міжнар. суд. органи, утворювані для покарання воєнних злочинців (див. Міжнародні воєнні трибунали).
6) У суд. системах деяких сучас. держав (Франції, Італії та ін.) — суд першої інстанції та апеляц. інспекція для справ, що розглядаються мировими суддями.
В. О. Антонов.
