Повернись живим
Головна
Українська Радянська Енциклопедія
Енциклопедичний словник-довідник з туризму
Юридична енциклопедія - Шемшученко Ю.С.
 
Головна arrow Українська Радянська Енциклопедія arrow білі-біо arrow БІЛОРУСЬКА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА
   

БІЛОРУСЬКА РАДЯНСЬКА СОЦІАЛІСТИЧНА РЕСПУБЛІКА

Білорусія.Загальні відомості. БРСР утворена 1.І 1919. Розташована на Зх. СРСР. На Зх. межує з Польщею, на Пн. Зх. - з Лит. PCP, на Пн.- з Латв. PCP, на Пн. та Сх.- з РРФСР, на Пд. - з УРСР. Поділяється на 6 областей, 117 р-нів, має 96 міст і 109 смт. Державний лад. БРСР - радянська соціалістична держава, що входить до складу СРСР. Найвищий орган держ. влади і єдиний законодавчий орган БРСР - однопалатна Верховна Рада БРСР, що обирається строком на 5 років. Верховній Раді БРСР підзвітна обирана нею Президія Верховної Ради БРСР - постійно діючий орган Верховної Ради республіки. Верховна Рада БРСР утворює Уряд БРСР - Раду Міністрів БРСР - найвищий виконавчий і розпорядчий орган держ. влади республіки. Місц. органами держ. влади в областях, районах, містах, селищах і селах БРСР є відповідні Ради народних депутатів, що обираються населенням строком на 2,5 року. У виборах Рад народних депутатів БРСР беруть участь громадяни, які досягли 18 років, на основі заг., рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні. Найвищий суд. орган республіки - Верховний Суд БРСР, що його обирає Верховна Рада БРСР строком на 5 років. Карти див. між с. 464-465.

Природа. Поверхня Б. рівнинна. Через серед частину республіки з Зх. на Сх. простягається Білоруське пасмо, розчленоване на окремі височини: Гродненську, Вовковиську, Новогрудську, Мінську (з найвищою точкою Б.- г. Дзержинською, 345 м), Вітебську, Оршанську та ін. На Пд. від Білоруського пасма лежать рівнини Центральноберезинська, Оршан-сько-Могильовська та ін., які в бас. Прип'яті переходять у заболочену низовину - Білоруське Полісся з піщаними горбами і дюнами та численними болотами. На Пн. республіки -відроги Балтійського моренного пасма, розділені заболоченими низовинами. Корисні копалини: калійні солі (Старобін-ське й Петриковське родовища), кам'яна сіль (Старобінське, Дави-довське і Мозирське родовища), нафта (Рєчицьке, Осташковичівське, Вишанське та ін. родовища), буре і кам'яне вугілля, горючі сланці, торф, буд. матеріали тощо. Є мін. води й розсоли. Клімат Б. помірно континентальний. Пересічна т-ра січня від -4,4° на Пд. Зх. до -8° на Пн. Сх., липня від +17° на Пн. до + 18,8° на Пд. Опадів 550-700 мм на рік. У Б. густа сітка річок. Течія їхня повільна, долини заболочені. Найбільші ріки: Дніпро з притоками Прип'ять, Сож, Березина та ін., Німан з притокою Вілія, Західна Двіна, Буг. Багато озер, найбільші з них - Нароч, Освейське, Дрисвяти, Червоне і Вигоновське. Переважають дерново-підзолисті грунти, поширені й торфово-болотні, в долинах річок -алювіально-лучні. Значні площі в Б.- заболочені й надмірно зволожені землі. Б. лежить у зоні мішаних лісів. Ліси вкривають понад 30% тер. республіки. Переважають хвойні породи (сосна, ялина), з листяних - осика, береза, дуб, граб, клен. Найбільші лісові масиви - на Поліссі та в бас. р. Березини. У тваринному світі Б. є представники широколистяних лісів, тайги й лісостепу (козуля, білка, летяга, лось, кабан, вовк, лисиця, крапчастий ховрах). У водоймах - бобер, видра, норка. Багато водоплавних птахів. З риб - лящ, в'язь, карась, ряпушка, лин, сом, щука. В Б. акліматизовано уссурійського єнотовидного собаку,єнота американського та ондатру, у водоймах - амурського сазана та ін. На території Б.- Прип'ят-ський заповідник, Біловезька Пуща та Березинський заповідник.

Населення. Осн. населення - білоруси (81%, 7289,6 тис. чол., перепис 1970). Живуть також росіяни, поляки, українці, євреї та ін. Пересічна густота населення - понад 45 чол. на 1 км2, 52% населення (на 1.І 1976) живе в містах. Найбільші міста: Мінськ, Гомель, Вітебськ, Могильов, Бобруйськ, Гродно, Брест.

Історія. Тер. Б. населена з часів палеоліту. В 2-й пол. 1-го тис. н. е. тут виникли три слов. племінні об'єднання: дреговичів, радимичів і кривичів. У 9-11 ст. більша частина тер. Б. входила до складу Київської Русі. В процесі зближення й держ. об'єднання всіх східно-слов. племен сформувалася єдина давньорус. народність, з якої пізніше утворилися три братні народи- російський, український та білоруський. У процесі феод. роздроблення давньорус. д-ви від неї відокремились Полоцьке, Туров-ське й Смоленське князівства.

В 2-й пол. 13 ст. лит. князі, скориставшися з монголо-татарської навали на руські землі, феод. міжусобиць, захопили князівства Зх. Русі. На поч. 14 ст. всі західнорус. землі було включено до складу Великого князівства Литовського. В 16 ст. завершилося в основному формування білорус. народності. Протягом століть білоруси разом з рос. і укр. народами вели боротьбу проти іноз. загарбників. У Куликовській битві 1380 об'єднані сили рос. князівств разом з укр. і білорус. загонами розгромили тат. військо. В Грюнвальд-ській битві 1410 польс.-лит. армія, в складі якої були рос, укр. та білорус. полки й загони, розгромила Тевтонський орден. Укладення між Польщею й Литвою Кревської унії 1385 польс. феодали намагалися використати для захоплення білорус. і укр. земель, які були під владою лит. князів. Литовські статути 1566 і 1588 юридично оформили повне закріпачення селян на тер. Б. Білорус. народ зазнавав і реліг. утисків з боку католицької церкви, що посилилися після Брестської унії 1596. Зростання феод., нац. і реліг. гніту сприяло піднесенню нац.-визвольної боротьби нар. мас Б. Іноді класова боротьба набирала форми спільних виступів білорус. та укр. селян проти гнобителів. У 1595 навколо Пінська, Могильова й Бихова, де діяли укр. повстанські загони під керівництвом С. Наливайка і М. Шаули, спалахнуло велике антифеод. повстання селян. У 1-й пол. 17 ст. відбулися повстання городян у Могильові (1606-10), Вітебську (1623) і Полоцьку (1633). Визвольна війна українського народу 1648-54 поширилась і на тер. Б. Восени 1648 антифеод. рух охопив білорус. землі. На допомогу селянам Б. з України прибули козац. загони Ф. Горкуші, М. Небаби, І. Голоти та ін. У 1651 польсько-лит. феодалам вдалося зламати опір повстанців. Під час рос.-польс. війни 1654-67 білорус. населення активно підтримувало рос. війська. Війна закінчилася укладенням Андрусівського перемир'я 1667, за яким Б. і Правобережну Україну було залишено за Річчю Посполитою. В 18 ст. нар. маси Б. продовжували боротьбу проти феод. і нац.-реліг. гніту. Найзнач-нішим виступом було сел. повстання в Кричевському старостві (1740-44). В кінці 18 ст. білорус. землі відійшли до Росії. Возз'єднання з Росією врятувало білоруський народ від національного і реліг. гніту польс. феодалів, сприяло розвиткові економіки і культури краю. В роки Вітчизняної війни 1812 білоруси вели партизанські дії проти наполеонівських військ. У серед. 19 ст. в Б. посилилась антифеод. боротьба. У відповідь на грабіжницьку селянську реформу 1861 відбулися масові сел. виступи, які вилилися 1863 у велике повстання під керівництвом К. С. Калиновського (див. також Польське повстання 1863-64). В 2-й пол. 19 ст. в Б., як і в усій Росії, почався інтенсивний розвиток капіталізму. Йшов процес формування робітн. класу. Білорус. народність консолідувалась у буржуазну націю. В 80- 90-х рр. 19 ст. виникли с.-д. гуртки в Мінську, Вітебську, Гомелі і Гродно. Під впливом створеного В. І. Леніним 1895 петербурзького "Союзу боротьби за визволення робітничого класу" зростала політ. свідомість білорус. робітників, набув дальшого розвитку робітн. рух. 1-З (13-15).III 1898 в Мінську відбувся Перший з'їзд РСДРП. Після виходу газ. "Искра" з'явилися 1902-03 ленінсько-іскрівські групи в Мінську і Гомелі. В кінці 1903-04 в ряді міст Б. було створено групи РСДРП. З поч. 1904 їхньою діяльністю керували Поліський і Пн.-Зх. к-ти РСДРП. Трудящі Б. брали активну участь у революції 1905-07. В дні Жовтневого всеросійського політичного страйку 1905 і грудневих збройних повстань 1905 пролетаріат Б., керований більшовиками, активно підтримував робітників Петербурга, Москви та ін. міст Росії. У період першої світової війни 1914-18 тер. Б. стала ареною воєнних дій. У 1915 зх. частину її окупували війська кайзерівської Німеччини. Велика Жовтн. соціалістич. революція принесла соціальне і нац. визволення білорус. народові, який дістав можливість створити свою рад. державність. Встановлення Рад. влади в Б. відбувалося в умовах боротьби проти контрреволюції, зокрема бурж.-націоналістичної Білоруської ради. Протягом листопада 1917 на тер. Б., не окупованій нім. військами, було встановлено Рад. владу. В лютому - березні 1918 нім. війська окупували майже всю тер. Б. Восени 1918 під керівництвом більшовиків тут діяли десятки партизанських загонів. У листопаді 1918 - на поч. 1919 Червона Армія з допомогою білорус. партизанів визволила більшу частину тер. Б. В грудні 1918 в Б. відновлено Рад. владу. З0-31.ХІІ 1918 на І з'їзді Комуністичної партії (більшовиків) Білорусії було оформлено Компартію Білорусії і прийнято рішення про утворення Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки. 31.XII 1918 затверджено Тимчасовий революц. робітн.-сел. уряд Б., який 1.І 1919 проголосив створення БРСР. Для боротьби проти інозем. інтервенції та внутр. контрреволюції відбулося екон., політ. і військ. об'єднання Білорусії і Литви. 1-й з'їзд Рад Білорусії (2-3.ІІ 1919) і 1-й з'їзд Рад Литви (18-20.ІІ 1919) прийняли декларацію про утворення об'єднаної Литовсько-Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки. В квітні 1920 під час радянсько-польської війни 1920 польс. війська захопили значну частину Б. В липні 1920 Червона Армія з допомогою білорус. партизанів визволила Б. від інтервентів. Вирішальну роль у відновленні Рад. влади в Б. відіграв створений 1.V1 1919 воєнно-політичний союз Б. з РРФСР, Україною, Латвією та Литвою. 31.VII 1920 прийнято декларацію про розділення Литви і В. і створення Білорус. Рад. Соціалістичної Республіки. За Ризьким мирним договором 1921 Зх. Б. відійшла до бурж.-поміщицької Польщі. 30.ХІІ 1922 БРСР ввійшла до складу Союзу PCP. Трудящі Зх. Б. під керівництвом Компартії Зх. Б. вели революц. боротьбу за соціальне і нац. визволення. У вересні 1939, після нападу фашист. Німеччини на Польщу, Червона Армія взяла під захист населення Зх. Б. і Зх. України. Прохання Народних Зборів Зх. Б. про возз'єднання з БРСР було задоволено відповідно Верховною Радою СРСР (2.XI 1939) і Верховною Радою БРСР (12.ХІ 1939). В роки перших п'ятирічок у Б. здійснено соціалістичну індустріалізацію, колективізацію с. г. та культ. революцію. Білорус. народ консолідувався в соціалістичну націю. В процесі будівництва соціалізму посилилась дружба і співробітництво білорус. народу з народами СРСР, зокрема з українським. Трудящі України допомагали білорус. народові в розвитку нар. г-ва республіки, трудящі Б. брали участь у створенні нового Донбасу. Посилились наук. і культ. зв'язки між Україною й Б. У роки Великої Вітчизн. війни під керівництвом ЦК Компартії Б. на тимчасово окупованій нім.-фашист. загарбниками території Б. розгорнулися масовий партизанський рух і діяльність комуністичного підпілля. В Б. діяло 1255 партизанських загонів, 10 підпільних обкомів, 193 міжрайкоми і міськкоми, 1316 первинних парт. орг-цій. На території Б. існували партизанські краї та зони, в яких протягом усього періоду окупації зберігалася Рад. влада. В липні 1944 Рад. Армія у взаємодії з партизанами визволила всю тер. Б. (див. Білоруська операція 1944). Понад 300 тис. воїнів-біло-русів і 120 тис. партизанів і підпільників нагороджено орденами і медалями СРСР, 410 воїнів, у т. ч. 40 учасників битви за Дніпро, і 87 партизанів удостоєно звання Героя Рад. Союзу. За участь у боях за визволення Б. звання Героя Рад. Союзу присвоєно 15 воїнам з України. 4 представники білорус. народу (С. І. Грицевець, Й. І. Гусаковський, С. Ф. Шутов, І. Г. Якубовський) удостоєні цього звання двічі. Окупанти завдали значних втрат білорус. народові. Вони вбили понад 2,2 млн. чол., зруйнували 209 міст і районних центрів і 9200 сіл. 619 сіл гітлерівці спалили разом з населенням, зокрема Хатинь. У післявоєнні роки трудящі Б. під керівництвом Комуністичної партії, при братній допомозі всіх рад. республік не тільки відбудували зруйноване під час війни нар. г-во Б., а й створили нові прогресивні галузі матеріального виробн., працювали над завершенням побудови соціалізму в країні, дальшим розвитком економіки й культури республіки. В період розвинутого соціалістичного суспільства в СРСР трудящі Б., як і всіх республік Рад. Союзу, створюють матеріально- технічну базу комунізму. Б.- один із членів-засновників Організації Об'єднаних Націй (1945). Б. нагороджено двома орденами Леніна (1935, 1958), орденом Жовтневої Революції (1968) і орденом Дружби народів (1972).

П. Т. Петриков.

Комуністична партія Білорусії створена в грудні 1918 під назвою Комуністична партія (більшовиків) Білорусії - КП(б)Б. З 1952 має сучас. назву. На 1.І 1976 налічувала 506 тис. членів і кандидатів у члени партії. Черговий, XXVIII з'їзд відбувся 4-6.II 1976. Перший секретар ЦК Компартії Білорусії (з 1965) - кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС П. М. Машеров. ЛКСМ Білорусії засновано в грудні 1918. На 1.І 1976 в її лавах було 1 247 444 комсомольці. Профспілки на 1.І 1976 налічували 4 022 939 чоловік.

Народне господарство. Б.-індустріальна республіка з розвинутим багатогалузевим с. г. Нар. г-во Б. є складовою частиною єдиного народногосподарського комплексу СРСР. Виділяється розвинутими висококваліфікованим, трудомістким машинобудуванням та хім. і нафтохім., деревообр., текстильною і харч. пром-стю. В с. г. найбільш розвинуті скотарство молочно-м'ясного напряму, свинарство, птахівництво, виробн. льону, картоплі та овочів. У 1975 у валовому сусп. продукті республіки на пром-сть припадало 60,1%, с. г.- 21,5% , будівництво - 9,5% , транспорт і зв'язок - 2,8% . Капіталовкладення в нар. г-во Б. 1976 становили 4 млрд. крб. (1940 - 185 млн. крб., 1965 - 1527 млн. крб.). Продуктивність праці 1975 зросла проти 1965: в пром-сті - в 2 рази, колгоспах і радгоспах - в 1,8 раза, будівництві - в 1,7 раза. Нац. доход республіки збільшився за 1966-75 у 2,3 раза. Виплати й пільги з сусп. фондів споживання зросли за 1971-76 на 52%, роздрібний товарооборот - на 47%. За цей час введено в дію 25 985 тис. м2 житл. площі.

Промисловість. Провідні галузі: маш.-буд. і металообробна, хім., нафтохім., лісова, деревообр.,торфова, буд. матеріалів, легка і харчова. За роки Рад. влади, особливо в післявоєнний період, значно змінилася структура пром-сті республіки в бік різкого зростання питомої ваги галузей, що визначають наук.-тех. прогрес. Обсяг виробн. продукції пром-сті республіки зріс 1975 проти 1940 в 21 раз, у т. ч. хім. і нафтохім.- в 522 рази, машинобудування і металообробки - в 192 рази, електроенергетики - у 80 раз та ін. Частка Б. в загальносоюзному виробн. 1975становила: калійних добрив - 43,5%, тракторів - 15,6%, металорізальних верстатів - 14% , мотоциклів - 22,3%, килимів - 16% . Енергетика представлена гол. чин. тепловими електростанціями. Найбільші ДРЕС: Лукомльська, Березівська, Василевицька й Смолевицька. Мінська ТЕЦ-3. Білоруську енергосистему об'єднано з енергосистемами Пн. Зх. і Центру Європ. частини СРСР і через енергосистему Польської Народної Республіки зв'язано з між-нар. енергосистемою "Мир". Серед галузей паливної пром-сті виділяються торфова й нафтова. В структурі паливно-енерг. балансу Б. гол. роль відіграють нафта, природний і скраплений газ і торф. Створено багатогалузеве машинобудування й металообробку, на які 1975 припадало бл. третини заг. вартості пром. продукції. Провідне місце посідають автомо-біле- і тракторобудування (великовантажні автомобілі й надпотужні самоскиди, універсальні трактори), виробн. верстатів, с.-г. машин і приладів, радіоелектроніка. Випускають також устаткування для торфової пром-сті, річкові судна, мотори, холодильники тощо. Осн. центри машинобудування: Мінськ, Жодіно, Могильов, Вітебськ, Гомель, Брест, Гродно, Орша, Молодечно, Ліда, Бобруйськ, Бара-новичі, Пінськ, Борисов.

Швидко розвиваються нові галузі промисловості - нафтопереробна (Новополоцьк, Мозир), хім. і нафтохім.: виробн. мінеральних добрив (Солігорськ, Гродно, Гомель), хім. волокон (Свєтлогорськ, Новополоцьк, Могильов) і гумо-тех. виробів (Бобруйськ, Борисов, Кричев). Підприємства пром-сті буд. матеріалів виробляють цемент, шифер, залізобетонні й бетонні конструкції та деталі, цеглу тощо. В Б. здавна розвинута скляна пром-сть (Костюковка, Борисов та ін.). Підприємства лісової, деревообр. і целюлозно-паперової пром-сті зосереджені в Мінську, Бобруйську, Пінську, Рєчиці, Мостах, Борисові, Добруші та ін. З галузей легкої промисловості найбільш розвинуті лляна (56 заводів первинної обробки льону; льонокомбінат в Орші), бавовняна (Барановичі, Гродно), вовняна (Мінськ, Гродно), трикотажна (Вітебськ, Гомель, Брест, Пінськ), шкіряно-взут. (Мінськ, Могильов, Гродно, Ліда та ін.) і виробн. килимів (Вітебськ, Брест). Майже половина вартості продукції харч. пром-сті припадає на м'ясну й молочну галузі (Мінськ, Орша, Вітебськ, Барановичі, Рогачов, Лепель, Ліда). За післявоєнні роки створено цукр. пром-сть (Городея, Скидель, Слуцьк, Жабинка). Розвинуті також борошномельно-круп'яна, кондитерська, олійно-жирова, тютюнова, плодоовочеконсервна та ін. галузі.

Сільське господарство. Республіка лежить у зоні надмірного зволоження, що сприяє одержанню стійких і, при відповідному рівні розвитку землеробства, високих врожаїв зерна, картоплі, льону-довгунця та природних кормів для тваринництва. Заг. обсяг с.-г. продукції Б. 1975 зріс проти 1913 в 3,4 раза, а порівняно з 1965 - на 32%. На поч. 1976 в республіці було 2070 колгоспів і 830 радгоспів. С.-г. угіддя 1975 становили понад 47% заг. земельної площі, з них орні землі - 60,2%, сіножаті - 17,7%, пасовища- 18,5%. Ведуться роботи по осушенню боліт і заболочених земель. У 1975 площа осушених земель становила 2041,1 тис. га, з них понад 30% використовується під орні землі. Значно зросли поставки мінеральних добрив сільс. г-ву республіки. Внесення їх на 1 га посівної площі збільшилися 1975 проти 1965 з 76,5 кг до 260,3 кг діючої речовини. Найважливіша тех. культура - льон, за посівами якого Б. посідає 2-е місце в СРСР. Із зернових переважають ячмінь, жито і овес. Врожайність зернових культур зросла 1975 проти 1940 майже в 2,5 раза, льоноволокна - більш як у 3,5 раза. Розвинуті садівництво й овочівництво, які є значною сировинною базою для харч. пром-сті республіки. В 1975 площа плодоягідних насаджень у плодоносному віці становила 133 тис. га (1940- 49 тис. га).

Тваринництво Б, мол.-м'ясного напряму. Гол. галузі - скотарство і свинарство. Птахівництво майже повністю переведено на пром. основу. Поголів'я (тис, 1.І 1977): великої рогатої худоби - 6492 (у т. ч. корів - 2691), свиней - 4150, овець і кіз - 553, птиці - 32 000. В 1976 вироблено: м'яса (в забійній вазі) - 781 тис. т, молока - 6026 тис. т, яєць - 2523 млн. шт., вовни - 1,0 тис. т. Розвиваються бджільництво й звірівництво (чорно-бурі лисиці, норки і нутрії). Парк с.-г. машин Б. становив (тис, поч. 1976): тракторів (у фіз. одиницях) - 102,5, зернозбиральних комбайнів - 29,9, вантажних автомашин - 63,6. В республіці широко здійснюється спеціалізація і концентрація с.-г. виробництва на основі міжгосподарського кооперування і агропромислової інтеграції. На поч. 1976 в Б. налічувалось 275 міжгосп. підприємств і об'єднань, у т. ч. будівельних - 127, тваринницьких - 15.

Транспорт. У заг. вантажо-обороті республіки 89% припадає (1975) на залізнич. транспорт. Довжина з-ць заг. користування 1975 становила 5,46 тис. км. Гол. залізничні магістралі: Москва - Мінськ-Брест, Вільнюс - Мінськ - Гомель - Бахмач, Ленінград - Вітебськ - Могильов - Київ - Одеса. Судноплавні Дніпро, Березина і Німан. По Прип'яті судна проходять до Бугу через Дніпровсько-Бузький канал. Річкові порти: Гомель, Мозир, Брест, Бобруйськ. Автошляхів - 71 тис. км, у т. ч. 33,9 тис. км з твердим покриттям. Осн. автомагістралі: Москва - Мінськ - Брест, Ленінград - Київ - Одеса. Авіалінії сполучають багато міст і районів республіки, столиці союз. республік та ін. великі міста з Б. Через тер. Б. проходить трансєвроп. нафтопровід "Дружба" (з відгалуженням Унеча - Полоцьк - Рига - Вентспілс); газопроводи Дашава - Кобрин - Мінськ (з відгалуженнями Івацевичі - Вільнюс - Рига), Щорс - Гомель (відгалуження від магістрального газопроводу Київ - Москва), Торжок - Мінськ - Івацевичі. В Основних напрямах розвитку народного господарства СРСР на 1976-1980 роки передбачено збільшити в Б. обсяг пром. продукції за п'ятирічку на 39-43% ; випереджаючими темпами розвиватиметься пром-сть у зх. частині республіки. Буде забезпечено прискорене зростання ра-діотех., електронної, верстатобудівної та інструментальної пром-сті, виробн. засобів зв'язку, а також дальший розвиток автомобільної пром-сті, завершено перехід на випуск тракторів "Беларусь" МТЗ-80, збільшено випуск машин і устаткування для тваринництва і кормовиробництва. Планується дальший розвиток нафтопереробної й хім. пром-сті. Середньорічний обсяг валової продукції с. г. має зрости за цей час на 11-14%. Передбачено осушити перезволожені й заболочені землі на площі 670 тис. га, провести роботи по зрошенню земель на площі 85 тис. га; здійснити заходи по комплексному використанню земель Полісся.

М. Т. Романовський. І. І. Трухан.

Охорона здоров'я. В 1975 у Б. налічувалось 107 тис. лікарняних ліжок - 115 ліжок на 10 тис. ж. (1913 було 6,4 тис. ліжок - 9 ліжок на 10 тис. ж.); мед. допомогу подавали 28,3 тис. лікарів - 1 лікар на 330 ж. (1913 - бл. 1,2 тис. лікарів, тобто 1 лікар на 5,9 тис. ж.) та 85,2 тис. працівників середнього мед. персоналу. Мед. кадри готують 3 мед. ін-ти й 18 мед. уч-щ. У республіці 10,5 тис. колективів фізкультури, що охоплюють 1973,2 тис. чол.

Народна освіта, наукові та культурно-освітні заклади. За царизму бл. 80% населення Б. були неписьменними. В 1914/15 навч. році в загальноосв. школах налічувалось 488,6 тис. учнів (1/5 всіх дітей шкільного віку). З серед. спец. навч. закладів працювало кілька учительських семінарій, тех. шкіл і 3 учительські ін-ти. Зовсім не було шкіл з білорус. мовою викладання. В 1913 в Б. налічувалась 851 б-ка. За роки Рад. влади в БРСР повністю ліквідовано неписьменність. У 1975/76 навч. році було 8,9 тис. загальноосв. шкіл усіх видів з 1,8 млн. учнів. Серед позашкільних установ - палаци й будинки піонерів і школярів, станції юних натуралістів, техніків, туристів, спортивні школи. У 133 серед. спец. навч. закладах було 154,7 тис. учнів, у 31 вузі - 159,9 тис. студентів. Найбільші вузи: Білоруський університет імені В. І. Леніна (Мінськ), Гомельський університет, Гродненський університет, ін-ти політех., механізації с. г., мед., пед. та ін. Профес.-тех. училища підготували 73,6 тис. молодих робітників (1975). На 1000 чоловік, зайнятих у нар. г-ві Б., мають вищу й серед. (повну й неповну) освіту 715 чоловік (1976). У республіці -Академія наук Білоруської PCP (у її складі 58 академіків і 73 члени-кореспонденти), 179 наук. установ (у т. ч. вузи; 1975). Усього в Б.- 31 тис. наук. працівників, з них 600 докторів і 8,4 тис. кандидатів наук. У республіці - 7,1 тис. масових б-к (70,8 млн. одиниць зберігання); 14 театрів, 6,3 тис. клубних закладів; 6,8 тис. кіноустановок; 56 музеїв, зокрема, істор. музей Б., музей історії Великої Вітчизн. війни, будинок-музей І з'їзду РСДРП, літ. музеї Я. Купали та Я. Коласа, музей героїчної оборони Брестської фортеці та ін. Преса, радіомовлення, телебачення. В 1975 видано 2827 назв книг (заг. тираж 34,3 млн. примірників), з них 471 білорус. мовою (11 млн. примірників). Виходять 179 газет (річний тираж 805 млн. примірників), 158 журналів та ін. періодичних видань заг. річним тиражем 7,9 млн. примірників (1975). Друк. органи ЦК Компартії Білорусії, Верховної Ради і Ради Міністрів . БРСР - газ. "Звязда" ("Зірка") та "Советская Белоруссия". Журнал ЦК Компартії Білорусії - "Коммунист Белорус-сии". У 1925 в Мінську почалися перші радіопередачі, з 1956 діє Мінський телецентр. Література. Білоруська л-ра бере свій початок від л-ри Київської Русі. На території сучасної Білорусії поширювалися книги, створювалися оригінальні пам'ятки ("Повчання" Кирила Туровського). З процесом формування білорус. народності пов'язано виникнення власне білорус, л-ри; розвиваються традиційні жанри, світська л-ра, особливо літописи ("Літописець великих князів литовських", 15 ст., "Хроніка Биховця", 16 ст.), ділова писемність ("Литовський статут", 1529, 1566, 1588). На поч. 16 ст. білорус. гуманіст, просвітитель і першодрукар Ф. Скорина переклав і надрукував старобіло-рус. мовою Біблію (1517-19). Діяльність Скорини мала своїх продовжувачів: С. Будного і В. Тяпінського. Білорус. та укр. л-ри були тісно пов'язані між собою ідейною спрямованістю. В укр. полемічній публіцистиці 2-ї пол. 16 - першої пол. 17 ст. (Г. Смот-рицький, І. Вишенський, С. і Л. Зизанії) під оболонкою релігійних суперечок діячів і оборонців православ'я йшлося про істор. долю укр. і білорус. народів. Велике значення мали "Апокрисис" (1597) X. Філалета, "Тренос" (1610) М. Смотрицького та "Діаріуш" (друга чверть 17 ст.) А. Філіпповича. В Б. в 16-17 ст. набула поширення шкільна література.

Розвивалися поезія (Ф. Скорина, A. Римша), драматургія, історико-мемуарна проза ("Листи" Ф. Кміти-Чорнобильського, 1572-74; "Щоденник" Ф. Євлашевського, 1604), видавалися публіцистичні збірники, сатиричні твори ("Промова Івана Мелешки"). В 2-й пол. 17-18 ст. відбувся перехід від старої середньовічної л-ри до нової. Успішно розвивалася силабічна поезія (С. Полоцький, Я. Бєлобоцький, Ф. Утчицький), виник жанр інтимної світської лірики, помітних успіхів досягла драматургія (К. Марашевський "Комедія", М. Цяцерський "Лікар з примусу").

Возз'єднання Білорусії з Росією сприяло дальшому розвиткові білорус. л-ри. В 1-й пол. 19 ст. була поширена анонімна поезія (поеми "Енеїда навиворіт", "Тарас на Парнасі"). Польські поети Я. Чечот і Я. Барщевський писали й білорус. мовою, чим сприяли становленню нової білорус. л-ри. Один із видатних представників літератури цього періоду - поет і драматург B. Дунін-Марцинкевич. Початок революц.-демократичній публіцистиці поклав Кастусь Калиновський. У 2-й пол. 19 ст. в білорус. л-рі сформувався критично-реалістичний напрям, зачинателем якого став Ф. Богушевич. Значний вплив на розвиток нової білорус. л-ри мала творчість рос. революційних демократів, а також Т. Шевченка, І. Франка та ін. 80-і рр. позначені діяльністю письменни-ків-демократів Я. Лучини, А. Гу-риновича й А. Абуховича. На поч. 20 ст. виникла література, тісно пов'язана з революц. і нац.-визвольним рухом. Вона представлена іменами Я. Купали, Я. Коласа та їхніх соратників і послідовників А. Цьотки, М. Богдановича, М. Горецького, Ц. Гартного, 3. Вядулі та ін.

Значного розквіту білорус. л-ра набула після перемоги Великої Жовтн. соціалістич. революції. Активізувалася збагачена революц. світоглядом творчість письменників старшого покоління - Я. Купали, Я. Коласа, Ц. Гартного, 3. Бядулі. В 20-З0 рр. набувають популярності твори М. Чарота, К. Чорного, В. Дубовки, К. Кра-пиви, М. Зарецького, М. Линькова, А. Александровича, П. Бровки, П. Глєбки, Я. Мавра, А. Кулешова. У ті роки особливо розвивалася проза (твори К. Чорного, М. Зарецького, Р. Мурашки), досягла успіхів драматургія (п'єси К. Крапиви, В. Голубка, Я. Коласа, В. Сташевського, В. Горбацевича, М. Громики, В. Вольського). В 40-х рр. літ. діяльність почали П. Панченко, А. Астрейка, А. Жаврук, А. Бялевич, А. Зарицький Зародилася революц. л-ра у Зх. Білорусії, яка була в складі бурж. Польщі. Після 1939 в л-ру Б. прийшли поети Максим Танк, П. Пестрак, В. Тавлай, Н. Тарас, М. Машара, М. Засим. Під час Великої Вітчизн. війни білорус. письменники у своїх патріотичних творах відображували героїчну боротьбу рад. народу, зміцнювали віру в перемогу. В післявоєнні роки зростає далі ідейно-худож. рівень білорус. л-ри. Видаються твори різних жанрів - вірші й поеми Я. Коласа, П. Бровки, К. Кирієнка, М. Аврамчика; романи і повісті М. Линькова, І. Мележа, В. Бикова, Я. Бриля, І. Шамякіна, В. Короткевича, І. Пташникова, О. Кулаковського; п'єси А. Макайонка, К. Крапиви, О. Петрашкевича, А. Мовзона. Розвивається критика і літературознавство, створено історію білорус. л-ри (в 4-х тт.), ряд монографічних праць. Серед літературознавців відомі: О. Адамович, С. Александрович, Ю. Пширков, М. Ларченко, В. Борисенко, М. Гринчик, Г. Берьозкін та ін. У працях білорус і укр. літературознавців досліджуються і білорус.-укр. літ. зв'язки, що особливо зміцніли за роки Рад. влади. Укр. мовою перекладено твори Я. Купали, Я. Коласа, П. Бровки, А. Кулешова, В. Бикова, М. Танка, А. Цьотки, П. Глєбки та ін., білорус. мовою - Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, М. Рильського, П. Тичини, М. Бажана, В. Сосюри, А. Малишка, М. Стельмаха, О. Гончара та ін. У 1934 в Б. засн. спілку письменників.

Ю. С. Пширков.

Архітектура. На тер. Б. збереглися пам'ятки архітектури палеоліту, неоліту та бронзового віку (землянки, напівземлянки, будинки на палях, зруби тощо). Як частина Київської Русі, Б. з 10 ст. стала одним з осередків розвитку давньорус. зодчества. Споруджувалися міста (Полоцьк, Вітебськ, Мінськ, Гродно, Пінськ, Брест та ін.) і монументальні будівлі (Софійський собор у Полоцьку, 1044-66, перебудовано у 18 ст.; церкви - Спасо-Єфросиніївська у Полоцьку, Благовіщенська у Вітебську, Борисоглібська у Гродні - усі 12 ст.). У 13 - на поч. 17 ст. споруджувалось багато оборонних будівель. Збереглися замки в Ліді (14 ст.), Мірі, Несвіжі, Гродні (усі 16 ст.), будинки-фортеці в Гайтюнішках (1611-12); церкви-фортеці в Синковичах, Малому Можейкові, Новогрудку (всі 16 ст.). Існувала самобутня дерев'яна архітектура. У 17-18 ст. у стилі барокко зводились єзуїтські костьоли в Несвілі (1584-94, арх. Дж.-М. Бернардоні), Гродні (1647-67), кармелітів у Глибокому (1639-1735). Після возз'єднання Б. з Росією в кін. 18 і особливо на поч. 19 ст. в будівництві став помітним вплив рос. класицизму (палаци в Гомелі, Жиличах та ін.). У містобудівних роботах брали участь рос. архітектори М. Львов, В. Стасов, А. Мєльников та ін. У 2-й пол. 19 - на поч. 20 ст міста інтенсивно забудовувалися пром., торг. і житл. будівлями еклектичної архітектури. За роки Рад. влади здійснено реконструкцію старих міст і споруджено нові. Серед будівель довоєнних років - Бібліотека ім. Леніна (1930-32, арх. Г. Лавров), Будинок уряду (1929-34) в Мінську, Будинок Рад у Могильові (1938-39), обидва - арх. І. Лангбард. У повоєнні роки проведено великі роботи по відбудові міст і сіл, зруйнованих нім.-фашист. загарбниками. У Мінську створено ряд архітектурних комплексів (ансамбль Ленінського проспекту, 1947- 1960-і рр.), споруджено будинок міськвиконкому (1963, арх. С. Мусинський, Г. Сисоєв), Палац спорту (1966, арх. С. Филимонов, В. Малишев), житловий масив по вул. Толбухіна (1966, арх. Ю. Шпіт), готель "Ювілейний" (1968, арх. Г Бенедиктов); меморіальні комплекси - Курган Слави поблизу Мінська (1969, скульптор А. Бембель, арх. О. Стахович) і Хатинь (1968-69, арх. Ю. Градов, В. Занкович, Л. Левін, скульптор С. Селіханов) та ін. Виросли нові міста - Свєтлогорськ, Новополоцьк, Солігорськ. У 1935 в Мінську засн. Спілку архітекторів Білорусії. Образотворче мистецтво. На тер. Б. знайдено фігурки з кременю й художню кераміку, що належали до кам'яного віку. З 5 ст. до н. е. збереглися вироби з бронзи й заліза (браслети, плетені пояси тощо) і статуетки з глини, які зображували тварин. З 10-13 ст. мист. Б. тісно пов'язане з мист. ін. східнослов. народів. З 14 ст. почали розвиватись іконопис і книжкова мініатюра (Оршанське євангеліє). В 14-18 ст. поширилися різьблення на дереві, кераміка і ткацтво (слуцькі пояси). В 16- 18 ст. живопис і гравюра набули реалістичних рис (ікона "Параскева П'ятниця", ксилографії у виданнях Ф. Скорини і М. Вощанки, Ф. Ангілейка). Після возз'єднання Б. з Росією зміцніли зв'язки білорус. і рос. мистецтва. В 19 - на поч. 20 ст. в Б. працювали художники, які навчалися в петерб. АМ (В.Ванькович,B. Бялиницький-Біруля та ін.). Велика Жовтн. соціалістич. революція зумовила розквіт усіх видів і жанрів образотворчого мистецтва Б. За роки Рад. влади в Б. досягли високого профес. рівня живопис (В. Волков, І. Ахремчик), скульптура (3. Азгур, А. Бембель, О. Глєбов) і графіка (В. Тиханович, А. Тичина). Серед сучас. митців - живописці В. Цвірко, М. Савицький, М. Данціг, В. Громико, Г.Ващенко; скульптори

C. Селіханов, Л. Гумілевський, А. Анікейчик, С. Вакар, Г. Муромцев; графіки Є. Лось, Г. Поплавський, А. Кашкуревич, О. Послєдович; театральні художники Є. Чемодуров, П. Маслеников. Поширені різні види декоративно-ужиткового мист., особливо художнє скло. В 1938 в Б. засн. спілку художників (Оргкомітет створено 1932).

Музика. Білорус. нар. музика споріднена з рос. і укр. Поширені календарно- і сімейнообрядові, хороводні, ігрові, танцювальні, жартівливі й ліричні пісні. Нар. танцям властивий швидкий темп; серед них - сюжетні (Юрочка, Лявониха) і танці, що відображують трудові процеси (Льонок, Бульба), ставлення до природи (Завірюха). Муз. інструменти: цимбали, гармонія, баян, скрипка, бубон, жа-лійка, дуда, басетля (нар. віолончель). З 20-х рр. 20 ст. розвивається профес. муз. мистецтво (композитори М. Чурхін, М. Аладов, О. Туренков, Г. Пукст, В. Золотарьов, А. Богатирьов). Перші нац. опери - "Михась Підгорний" Є. Тикоцького, "У пущах Полісся"

A. Богатирьова (обидві пост. 1939), "Квітка щастя" О. Туренкова (пост. 1940), балет - "Соловейко" М. Крошнера (пост. 1939). Під час Великої Вітчизн. війни 1941-45 і в повоєнні роки білорус. композитори пишуть твори на героїко-патріотичні теми: опери "Кастусь Калиновський" Д. Лукаса (пост. 1947), "Надія Дурова" А. Богатирьова (1946, пост. 1956), "Андрій Костеня" М. Аладова (1948), "Дівчина з Полісся" Є. Тикоцького (переробка написаної 1943 опери "Алеся", пост. 1953), "Ясний світанок" О. Туренкова (пост. 1958). З'являються балети "Князь-озеро"B. Золотарьова (пост. 1949), "Підставна наречена" Г. Вагнера (пост. 1958), вокально-симфонічні й програмні симфонічні твори (композитори М. Аладов, А. Богатирьов, Г. Пукст, Д. Камінський, Є. Глєбов), твори камерно-вокальної та інструм. музики, масові пісні (композитори Д. Лукас, П. Подковиров, Л. Абелович, В. Оловников, Ю. Семеняко, Н. Соколовський). У 60-70-х рр.поставлено опери "Коли опадає листя" (1968) і "Зірка Венера" (1970) Ю. Семеняка, балети "Альпійська балада" (1967), "Обраниця" (1969), "Тіль Уленшпігель" (1975) Є. Глєбова та "Після балу" Г. Вагнера (1971). В різних жанрах працюють композитори Р. Бут-виловський, В. Войтик, Л. Захлєвний, С. Кортес, І. Лученок, Д. Смольський, К. Тесаков, О. Янченко. Серед вокалістів - нар. артисти СРСР Л. Александровська, Т. Нижникова; диригентів - нар. арт. БРСР Т. Коломійцева, Л. Любимов; хорових диригентів - нар. арт. СРСР Г. Цитович, Г. Ширма; цимбалістів - нар. арт. СРСР Й. Жинович. У Б. є театр опери та балету, Держ. симфонічний оркестр, Держ. оркестр нар. інструментів, Держ. академ. хорова капела, ансамбль пісні і танцю Червонопрапорного Білорус. військ. округу, концертно-естрадний оркестр радіо і телебачення, консерваторія, філармонія. В 1938 створено Спілку композиторів Б. Театр. Джерела білорус. театр. мистецтва - в нар. обрядах та іграх, у творчості мандрівних акторів -скоморохів. У 16-17 ст. існував шкільний театр, який ставив шкільні драми, інтермедії. З 16 до поч. 20 ст. популярний був ляльковий театр - "батлейка", який розвивався в тісному зв'язку з укр. вертепом та шкільним театром. У 16 - на поч. 20 ст. була поширена нар. драма. У 18 - 1-й пол. 19 ст. існували кріпосні театри. В 50-х рр. 19 ст. драматург і театр. діяч В. Дунін-Марцинкевич створив білорус. напівпро-фес. театр (виступав у його маєтку Люцинці поблизу Мінська, в Мінську та ін. містах). Г. Буйницький створив "Першу білоруську трупу" (1907-13) - театр, який відіграв велику роль у становленні профес. театр. мист. в Б. В 1917 в Мінську виник театр "Перше товариство білорус. драми і комедії". З встановленням Рад. влади білоруський театр і драматургія почали активно розвиватись. У 1920 в Мінську відкрито Білорус. держ. театр (з 1944 - ім. Янки Купали) і театр "Вандроунай" (з 1932 - Білорус. 3-й держ. драм. театр), 1926 - Білорус. 2-й держ. театр (з 1944 - ім. Я. Коласа) у Вітебську. Крім цих театрів, працюють Білорус. респ. ТЮГ, Рос. драм. театр БРСР ім. М. Горького в Мінську, Брестський обл. драм. театр ім. ЛКСМБ, рос. театри в Гомелі, Гродні, Могильові, Бобруйську, лялькові театри в Мінську, Бресті, Гомелі; в Мінську є цирк. Театри ставлять п'єси класичної драматургії, нац. драматургів (Я. Купали, Я. Коласа, Є. Мировича, К. Крапиви, А. Мовзона, A. Макайонка,І. Мележа, І. Шамякіна), а також рос. та укр. рад. авторів (Б. Лавреньова, М. Погодина, О. Корнійчука та ін.) Серед діячів театру - режисери, нар. артисти БРСР В. І. Голубок, B. М. Крилович, Є. А. Мирович, К. М. Санников; актори - народні артисти СРСР Г. П. Глєбов, В. И. Дедюшко, О. І. Климова, П. С. Молчанов, Б. В. Платонов, Л. Т. Ржецька, В. І. Владомирський, О. К. Ільїнський, Л. Г. Рахленко, 3. Ф. Стомма, Ф. I. Шмаков. У 1945 в Мінську відкрився Білорус. театр.-худож. ін-т, 1946 створено Білорус. театр. товариство.

Кіно. Кіновиробництво в Б. розпочалося 1924, коли було організовано Держ. управління у справах кінематографії та фотографії ("Білдержкіно"), 1928 в Ленінграді створено студію худож. фільмів "Радянська Білорусь", з 1939 працює в Мінську (з 1946 наз. "Біло-русьфільм"). Фільми: "Лісова бувальщина" (1926, реж. Ю. Тарич), "У вогні народжена" (1930, реж. В. Корш-Саблін), "Костянтин Заслонов" (1949, реж. В. Корш-Саблін і О. Файнціммер), "Альпійська балада" (1966) і "Я, Франциск Скорина" (1970, обидва - реж. Б. Степанова), "Крах імперії" (1971, реж. В. Корш-Саблін), "Хліб пахне порохом" (1974, реж. В. Никифоров), "Час її синів" (1975, реж. В. Туров). Телевізійні фільми: "Руїни стріляють" (1973), "Полум'я" (1975, обидва - реж. В. Четверикова). У 1962 засн. Спілку кінематографістів Білорусії. Іл. див. на окремому аркуші, с. 528-529.

Літ.: Ленін В. І. Повне зібрання творів: т. 38. Проект директиви ЦК про воєнну єдність; т. 41. Промова на з'їзді робітників і службовців шкіряного виробництва 2 жовтня 1920 р.; Беларуская савецкая энцыклапелыя, т. 12. Беларуская Савецкая Сацыялістычная Распубліка. Мінск, 1975; География Белоруссии. Минск, 1965; Очерки истории Коммунистической партии Белоруссии, ч. 1-2. Минск, 1961-67; Псторыя Беларускай ССР, г. 1-5. Мінск, 1972-75; Белоруссия в Союзе Советских Республик. Минск, 1972; Братское сотрудничество Белорусской ССР с союзными республиками. Минск, 1974; Белорусская ССР за 50 лет. Статистический сборник. Минск, 1968; Сурганов Ф. О. Білоруська Радянська Соціалістична Республіка. К., 1972; Лис А. Г. Проблемы развития и размещения производительных сил Белоруссии. М., 1972; Народное хозяйство Белорусской ССР. 1976. Статистический ежегодник. Минск, 1976; Промышленность Белорусской ССР. Статистический сборник. Минск, 1976; Псторыя беларускай дакастрычніцкай літаратуры, т. 1-2. Мінск, 1968-69; Чайковський Б. Незабутня сторінка дружби. К-, 1971; История белорусской советской литературы. Минск, 1977; Чантурия В. И. История архитектуры Белоруссии. Дооктябрьский период. Минск, 1969; Воинов А. А. История архитектуры Белоруссии. Советский период. Минск, 1975; Мастацтва Беларускай ССР. Л., 1972; История белорусской музыки. М., 1976; Няфед У. Беларускі тэатр. Мінск, 1959; История белорусского кино, в. 1-2. Минск, 1969 - 70.

Білоруська радянська соціалістична республікаБілоруська радянська соціалістична республіка

Білоруська радянська соціалістична республікаБілоруська радянська соціалістична республікаБілоруська радянська соціалістична республікаБілоруська радянська соціалістична республікаБілоруська радянська соціалістична республіка

 

Схожі за змістом слова та фрази