в музиці — перехід з однієї тональності в іншу; один з важливих засобів художньої виразності. Основні ознаки М.: спорідненість тональностей (М. першого, другого й третього ступенів), спосіб переходу певного акорду в нову тональність (М. діатонічна, мело дико-хроматична та енгармонічна). Відрізняють М. завершену від модуляційного відхилення. Мелодичне модулювання було властиве одноголосій нар. муз. творчості ще в давні часи. Спосіб модулювання в укр. муз. фольклорі полягає в переміщенні опорних тонів ладу (т. з. змінний лад), а також у зміні ладу при збереженні тональності (т. з. ладова М.). В профес. музиці різноманітні засоби М. розвивалися в процесі істор. розвитку гармонії. Прийоми М. значною мірою зумовлюють стиль композитора.
Літ.: Золочевськнй В. Н. Про модуляцію. К., 1972.
В. Д. Кирейко.
|
