- говірки української мови, які належать до її пд.-зх. наріччя. Поширені на Пд. Волинської, Ровенської та Житомир. і на Пн. Львів., Хмельницької та Вінницької областей. Характерні риси: збереження а після м'яких приголосних (з' ат'), подекуди перехід наголошених и в е ('техо) і е в а ('набо), звуження ненаголошеного о в о у та у (ноуга, су'б'і), ствердіння р (ва'ру), протетичний (приставний) г, рідше в ('гоко, 'вулик); закінчення -і в місцевому відмінку однини іменників 1-ї та 2-ї відмін (на ко'н'і), закінчення -ові (-еві) в давальному відмінку однини іменників 2-ї відміни чоловічого роду (во'лов'і) та ін.
А. М. Залеський.
|
