— антифеод. повстання на Покутті проти польс.-шляхет. загарбників. Вибухнуло під впливом визвольної війни українського народу 1648— 54. Після перемоги сел.-козац. військ у Пилявецькій битві 1648 розгорнувся сел. повстанський рух у Сх. Галичині. Найбільшої сили він досяг на Покутті. В П. п. брали участь селяни, міщани, дрібна укр. шляхта і нижче православне духівництво. На визволеній від польс. шляхти території повстанці запроваджували козац. самоврядування, створювали збройні загони за козац. зразком. Найвідомішим з керівників повстанського руху на Покутті був С. Г. Височан, який за допомогою прибулих частин сел.-козац. армії Б. Хмельницького здобув м. Отиню (тепер Коломийського р-ну Івано-Фр. обл.) і перетворив її на гол. опорний пункт повстанської боротьби. В умовах стихійності сел. руху С. Г. Височан зумів об'єднати розрізнені повстанські загони в 15-тисячне військо, яке визволило майже все Покуття. Покутські повстанці підтримували бойові зв'язки з повстанськими загонами, що діяли в Галицькому і Теребовлянському повітах. П. п. сприяло переможній боротьбі сел.-козац. війська на чолі з Б. Хмельницьким проти шляхет. Польщі, зокрема його визвольному походові на Сх. Галичину. Після повернення сел.-козац. війська з Сх. Галичини на Правобережну Україну П. п. було в січні 1649 придушене. Частині повстанців на чолі з С. Г. Височаном вдалося прорватися на Правобережну Україну. Чимало повстанців, щоб уникнути жорстоких розправ, відступило на Буковину. Літ.: Грабовецький В. В. Селянський рух на Прикарпатті в другій полонині XVII — першій половині XVIII ст. К.. 1962.
В. В. Грабовецький.
