Тібет — автономний район на Пд. Зх. Китаю. Площа 1200 км2. Населення 1,9 млн. чол. (1982). Адм. ц.— м. Лхаса. Розташований в межах Тібетського нагір'я. Ядро тібетського народу становили племена цянів, які переселилися на тер. Тібету з району Кукунору бл. 6—5 ст. до н. е. і змішалися з автохтонами. В 7 ст. виникла Тібетська імперія. В 787 держ. релігією тут став буддизм. У 13—14 ст. Т. був у залежності від монголів. У 17 ст. завершився процес об'єднання Т. і склалася теократична форма правління (на чолі д-ви став далай-лама). В 18 ст. Т. увійшов до складу Кит. імперії Цін (влада далай-лами на тер. Т. зберігалася). В період Сіньхайської революції (1911 —13) далай-лама оголосив про припинення всіх зв'язків з Китаєм. 4.XI 1949 тібетські Великі нар. збори офіційно проголосили незалежність Т. В жовтні 1950 частини Нар.-визвольної армії Китаю почали просування до центр. районів Т. 23.V 1951 між представниками уряду КНР і владою Т. було підписано "Угоду про заходи по мирному визволенню Тібету", яка надала Т. автономію в складі Китаю. Великодержавна політика кит. уряду щодо Т. викликала в березні 1959 повстання, після придушення якого в Т. було запроваджено систему військ.-контрольних комітетів. 14-й далай-лама емігрував до Індії. В 1965 було утворено Т. а. р. Провідна галузь економіки — с. г. Землеробство розвинуто в долинах пд. частини Т., зокрема, у великій долині Цангпо (верхня та середня течія Брахмапутри). Вирощують гол. чин. місцеві скоростиглі сорти ячменю овес, горох, пшеницю, рис, картоплю тощо. Поширене пасовищне скотарство. Розводять яків, овець, коней, кіз, ослів та мулів. Пром-сть розвинута слабо. В невеликій кількості видобувають вугілля, буру, кам. сіль, золото. Обробна пром-сть має місц. значення. Окремі невеликі підприємства по виробн. чавунного литва, енерг. устаткування, цегли, шкір, килимів, фарм. препаратів, тканин тощо. Кустарні промисли. Гол. шляхами до внутр. районів Т. є Цінхай-Тібетське та Сікан-Тібетське шосе (збудовані 1951—54). У Лха-сі — аеропорт.